Пост (травматичні) святкові думки

Жити спішити треба, або пост-щось-там…
А тоді настає день, коли ти просто не можеш не сісти й не почати писати колонку. Ще не добіг до завершення «український Рамадан», за вікном сіро і здається, що найприємніше було б сховатися під ковдру до весни. Всі ще дуже повільні, доїдають пампухи та олів’є (хто що).

Але, якщо чекати в норі до весняного рівнодення, то вже більше однієї шостої нового року мине (навіть, старого нового). «Жити спішити треба» закликав поет», – думаю я та застеляю ліжко.

Багато хто відчуває після свят спустошення, зимову хандру, бо часто ми маємо завищені очікування, сподіваємось на диво, яке переважно приходить, коли не чекаєш та вмієш його бачити. Часто спонтанне чаювання з близькими, якась незапланова мандрівка чи прогулянка може принести до більше яскравих позитивних емоцій, ніж довгоочікуване свято.

Бо раптом в твій день народження може захворіти однокласник, чи в родичів зламається кран вдома, вперіщить злива на добу, коли ви збирались на пікнік, не вдасться торт, порветься сукня. Що тільки не може трапитись. Чи свято все ж вийде веселим з голосним сміхом, але промайне так швидко, що не встигнеш і оком моргнути, а очікування ж було таким нестерпно довгим.

І ось прокидаєшся вранці якийсь такий, як м’ячик, з якого випустили повітря. За вікном сіро й хочеться сховатися під ковдрою до весни.

Стосовно різдвяно-новорічних свят, то дозволю собі припустити, що відзначення Різдва, згідно григоріанського календаря, перед новим роком, сприяє бадьорішому та продуктивнішому початку останнього, не дає спокуси впадати у довгу зимову сплячку.

А ви звертали увагу, що люди частіше оприлюднюють свої досягнення за рік минулий, ніж плани на новий? Тому не можемо знати, що з того, що вони планували, вдалось, а що було прекрасною спонтанністю.

Очевидно, що усілякі списки планів, тайм-менеджменту, допомагають нам у самоорганізації. Гм, де там мій записник, в якому я розподілила вільний час для вивчення-вдосконалення різних іноземних мов?

Але, я все ж застелила ліжко і поділилася з вами усіми цими пост(травматичними)святковими думками.

Бажаю усім нам, насиченого різним цікавим, нового року! «жити спішити треба, / Кохати спішити треба – / Гляди ж не проспи!»…

Анастасія КАНАРСЬКА, «газета Неділя Закарпатські новини»

zakarpatpost.net