До панічних реакцій більше схильні жінки
Корені людського страху – у нерозумінні і незнанні явищ, які відбуваються. Тривога виникає, коли людина не знає про подію нічого, коли подія замовчується. Замовчування породжує тривогу, а тривога – страх перед невідомим.
Людям необхідно давати правдиву інформацію. Відсутність аргументованих коментарів спеціалістів та перекривлена інформація породжують у суспільстві паніку, тривогу та індукований страх (такий, що передається від людини до людини).
Психологія людини має одну особливість – інстинкт самозбереження превалює над усіма іншими. Коли до мозку потрапляє будь-яка інформація із зовнішнього світу, саме цей інстинкт реагує найпершим. Отже, що більше мозок заспокоєний певною інформацією, то менша ймовірність розвитку тривожних станів.
Тривогу зумовлює усе незрозуміле – щось може статися зі мною, з моєю сім`єю, з моїм народом. Якщо немає інформації, яка зменшить тривогу, вона переросте у страх. А страх не має логіки, він індукований, у натовпі він поширюється миттєво, як атомна бомба. Досить відповідної міміки, жесту, голос або кривого слова і страх на біологічному рівні поширюється серед мільйонів. Долає його лише чіткість, ясність, зрозумілість. Так мають працювати у зоні лиха психологи та психотерапевти. Вони працюють не лише з людьми, які піддаються панічним станам, а й з хворими у яких загострилися хронічні недуги, бо є психотравмувальний елемент.
З групою людей, які мешкають далеко від зони аварії, але піддаються страхам мають працювати засоби масової інформації. У їхніх повідомленнях має бути спокій, чіткість думки, спростування чуток. Це справжнє лікування та профілактування фобій у здорових людей. Це – амортизує страх. Саме від того, як подана інформація у газетах на телебаченні залежить психічне здоров`я наших громадян.
Роками наше населення виховувалося у традиціях часткового або повного перекручування інформації. Люди звикли, що їм десятками років брехали. Власне виробилася своєрідна аксіома – влада має брехати своєму народу. Щоб забезпечити собі спокій. Українці вже не вірять владним структурам. А це вже елементи соціального нігілізму. Людина не довіряє владі в принципі. І якщо така людина ще й тривожна особистість, її дуже складно заспокоїти.
Щоб переламати недовіру громадян і відновити стосунки між народом і владою, потрібні роки чесного спілкування. Треба, щоб змінилося ціле покоління людей, які жили б у правдивій інформації. Хоч би якою вона була. Щоб просто вірили що нічого страшного не трапилося, що все буде добре, усе можна виправити. Порада нашій владі – завжди пам`ятати, що маленька брехня породжує велике недовір`я.
Піддаються паніці люди з тривожними рисами характеру. Люди з нестійкою, лабільною нервовою системою, вибухові, емоційно-неврівноважені особистості. Саме вони несуть у суспільство індукцію страху, породжують паніку, перші “заводять” натовп.
До панічних реакцій більше схильні жінки, тому що вони біологічно емоційніші. “Винне” тут домінування правої півкулі, яка відповідає за емоції. Саме воно робить жінок вразливими до страхів. До того ж, у жінки дуже розвинутий інстинкт материнства, значно сильніше, ніж у чоловіка. Тож вона думає не лише за себе, а й за свою дитину.
Треба розрізняти панічну реакцію людини здорової людини та психічну хворобу. Коли людина не може нормально працювати, спати, вести розмову – страх просто виключає її з життя. Це – вже психічна хвороба.
Реакція на катаклізми у кожного своя, залежно від особистості. Хтось буде волосся на собі рвати, хтось – інертний, йому однаково.
Тим, хто усього боїться, раджу працювати зі своїми страхами. Бо проблема “я боюсь”, насправді ніколи не виникає через ніщось. Такий стан був і раніше десь глибоко. Просто певна ситуація реалізувала страх. Якщо так, то у людини є проблема і її слід вирішувати. Людина має з`ясувати навіщо їй цей страх. Або він людину влаштовує, або ситуація затягується до того моменту, поки не зірвешся. Людина має сама (або з психологом ) працювати над своєю свідомістю. Долати свій страх.
Протягом багатьох тисячоліть існування людства саме тривога допомагала гомосапієнсу адаптуватися до дійсності, котра постійно змінювалася. Іншими словами, людина тривожилася заради власної ж безпеки. Таке відчуття знайоме кожній психічно нормальній людині, більше, звісно, жінкам (мабуть, спрацьовує природній інстинкт захисту потомства).
Тривога виникає, коли людина потрапляє у незнайомі для неї умови, і проявляється психологічним дискомфортом різного ступеня вираженості – аж до паніки. Як швидко людина запанікує у нових обставинах залежить від багатьох моментів – і від сили самих обставин, і від типу особистості. Важко однозначно визначитися, чому останнім часом відчутно почастішали тривожні розлади. Найвірогідніше, що людська психіка не встигає за темпами науково-технічного прогресу, не встигає “переварити” й адаптуватися до тієї кількості інформації, яка надходить до мозку щодня, та ні, щосекунди. Мабуть, людина як біологічний вид ще не готова до необхідності завжди бути сильною, здоровою, усміхненою і працездатною. Ось подивіться які працелюбні японці. І мало хто знає, що Японія – один з лідерів у статистиці дитячих самогубств.
Інколи відчуття тривоги затримується в організмі і активізується настільки, що починає обмежувати можливості людини – вона вже не може нормально працювати, планувати кар`єру, відпочинок, стосунки з людьми, саме життя. Тоді лікарі говорять про невротичний тип реагування, а у більш складних випадках – про тривожний розлад.
На відміну від страху, який завжди має свій предмет (людина боїться чогось конкретного – раку, СНІДу, пограбування), тривога завжди безпредметна і тим небезпечна. Людина, яка боїться, майже завжди знає, що має зробити, щоб свій страх ослабити (піти до лікаря, найняти охоронців). Відчуття ж тривоги не дає людині можливості самій вийти з ситуації і залишається тільки чекати… доки цей вихід знайдеться сам.
Часто він полягає у переростанні тривоги у страх. Тоді все конкретніше. З`являється предмет страху, а отже можна намітити тактику боротьби. Якщо ж переходу у страх не відбувається, тоді й виникає вище згаданий тривожний невроз, одним з основних проявів якого є так звані панічні атаки.
Це зазвичай єдине, про що може думати людина, яка переживає тривожно-панічну атаку. Фахівці визнають, що за психологічними відчуттями кожна панічна атака – маленька смерть. А смерті бояться всі, навіть найсміливіші.
Що ж воно таке, тривожно-панічна атака? Це стан, коли при повному здоров`ї і спокої, часто без видимої причини у людини виникає відчуття повної безпомічності і втрати контролю над ситуацією. Виникають різні тілесні й душевні відчуття – людина стає “дуже хворою” буквально за кілька секунд. Причому спробуйте спитати, що саме її болить, скоріш за все конкретно й не відповість. Тисне там, коле тут, заніміло внизу, болить зверху – варіацій безліч. За таких умов може підвищитися тиск, почастішати пульс. Людина пітніє, нервується і дуже боїться.
А все через нервову систему, в тому числі вегетативну. Це її “недосконала” робота запускає механізм підвищення тиску, пульсу, болю за грудиною, інтенсивного потовиділення, проблем з кишківником.
Але така реакція вегетативної системи все ж вторинна по відношенню до глибокого внутрішнього психологічного конфлікту, який, щоб забути про виснажливі страхи, потрібно знайти і знешкодити.
