Є на Закарпатті шкільне свято писанки з 15-річним стажем
Сьогодні у сільській місцевості склалася така ситуація, що найчастіше саме школи виконують роль культурних закладів. Тут відбуваються зустрічі з цікавими людьми, організовують виставки, учні займаються пошуковою роботою і творчістю. І вчителю практично довіряють майже як священикові у церкві.
Бо місія педагога – не лише навчати і виховувати дітей, але й зуміти розкрити в них численні таланти, які у майбутньому принесуть славу і школі, і селу, а може і загалом країні.
Нещодавно довелося побувати у школі села Велика Бийгань на Берегівщині, де на Великдень організували виставку писанок.
Різнобарвних яєць-крашанок було безліч – вся школа брала активну участь у дійстві. «Цій традиції вже 15 років, – розповідає директор закладу Іван Байов. – І щорічно наші діточки отримують домашнє завдання: на свято принести зразки своєї творчості. А фантазія їхня безмежна.
Іван Іванович показує «дерево життя» – на вербі та гілках вишні, прикрашених кольоровими стрічками, – дзвіночки, писанки. «Ми намагаємося виховувати дітей на народних традиціях, – продовжує директор. – А розфарбовувати писанки – це найдавніший святковий ритуал. І не обов’язково купувати сучасні наклейки або фарби, у природи є всі кольори і візерунки. Зазвичай яйця спочатку фарбують у відварі цибулі, аби вони набули відповідного кольору. Але перед тим накладається трафарет – буква, малюнок або просто листочок петрушки. Ось тут уже і починається творчість… А старшокласники беруться за більш складні візерунки – яйця навіть бісером та вишивкою прикрашають. Ми не обмежуємо фантазію – головне, аби кожен долучився і відчув прихід свята».
Окрім виставки, відбувся у школі конкурс віршів та малюнків на великодню тематику.
Наступне свято не за горами
Школі цього року виповнюється 40 років. Мабуть, теж відзначатимуть. Завітають і колишні учні. «Приємно відмітити, що п’ятеро наших випускників зараз уже викладають у нас, – каже Іван Байов. – Маємо і адвокатів, і юристів, і бізнесменів».
Коли 20 років тому директор вперше потрапив до цього освітнього закладу, в ньому навчалося 240 школярів. Тепер лише 136. У важкі роки для України народжуваність у селі, як і по всій країні, значно зменшилась. Однак нині спостерігається вже позитивна тенденція – наступного року «першачків» дещо побільшає.
За останні роки переважна кількість шкіл у районі докорінно змінили своє «обличчя». Минулого року у Великобийганьській ЗОШ поміняли всі старі вікна на сучасні, енергозберігаючі, як і у шести освітніх закладах на Берегівщині упродовж трьох років. Звісно, це потребує неабияких фінансових витрат – від 70 до 150 тисяч гривень.
Зокрема, дуже допомагають школі представники Східноєвропейської місії (керівник Габор Пейтер), яка має свій офіс у Берегові. Вони забезпечили заклад меблями, партами, дошками, зробили ремонт спортзалу і трьох класних кімнат. Щорічно приїздять у село і гості-волонтери з Голландії, деякі з них займаються з дітьми, а інші допомагають з облаштуванням.
До речі, за словами Василя Лендєла, Берегівський район єдиний в області, де всі школи не лише комп’ютеризовані, але й на 95 % мають доступ до мережі Інтернет.
Олександр Ворошилов, Старий Замок Паланок