Повтікали із бою свої, а казали — татари…
Коли на Чорному морі плавали українські лінкори, вочевидь не було потреби в блакитному паливі для новоросійських тепличників. Та й білокам’яна купецька Москва не надто балувалася “кривавою Мері”. Херсонський томатний сік швидко скисав у вагонних цистернах,то краще смакував “сольоний оґурєц” орєхово-зуєвському купчику в митищенському трактирі. Зате “покорєніє Крима” як і “покорєніє Сібірі” Єрмаком” завжди зоставалися актуальними для північного сусіда.
Імперія,та ще така як Російська, не кидала на поталу ні владні, ні майнові інтереси. Вона портягом усього тоталітарного режиму міцно закріпила в собі імперіальні амбіції.
Дніпровські лоцмани залишалися лоцманами зі своєю архаїчною лексикою,та й сам Дніпро від них запросто проковтнули індустріалізатори. На невеликому клапті Асканії-Нової зоставили вони дикорослі тюльпани, ковилу та євшан-зілля. Ну, був якийсь там отаман Гамалія, якийсь Вакуленчук, а от “фльота” Понту Евксінського!
Чи то “фльота”, чи то “військо” – все воно цісареве. Навіть ту нещасну гривню вперто не називають гривнею, а “рубльом”, подібно до тих старорежимних закарпатців, котрі “рубль” пойменовували коруною. Колись у вірші “Загибель котляревщини” Ю.Андрухович писав: “Чи ця імперія Російська, що під шпіцрутени лягла?”
Сьогодні знову на вулиці Банковій вирує боротьба за незалежність у стінах Будинку літераторів. Туди чи не вперше приходить пані Тимошенко, аби вислухати вісімдесятирічного Дмитра Павличка, котрий кинув старорухівський клич. І Павличко, і Драч, і Яворівський вміли кликати. Останній ще й продавати недобитки літфондівської нерухомості.
За Австро-Угорщини податкова адміністрація Марамороського комітату була настільки ретельною, що мала поіменний реєстр “попланошів”, сідлярів, ременя рів, миловарів. …Ми нині не можемо дати лад зі стратегічними промисловими підприємствами, а що вже тоді казати про Воронцовський палац?
Хистка українська національна шаланда з камбалою для царського столу. Пам‘ятаєте “Казанскій унівєрсітєт” Євґенія Євтушенка: “Как Россія єла! Сьомґа розовєла, рьяниє сардєлі на тарєлкє рієлі…”
Отож українські пейзани ще довго будуть російським гастрономічним придатком патріаршо-президентських столів, а вся “фльота” – це депутатські яхти та вітрильники, котрі не захоплять навіть сомалійські пірати…
Петро Мідянка, Закарпаття онлайн.БЛОГИ
