На Закарпатті розроблено 97 нових туристичних маршрутів

Усім охочим насолодитися пробудженням природи двічі, не витрачаючи при цьому нервів на відкриття візи і зайвих коштів на далеку дорогу, раджу планувати свій відпочинок у Закарпатті.

В найтеплішому місті краю – Виноградові алича, персик, абрикос, черешня зацвітають у середині березня. Що вже казати про квітень-травень, коли очі розбігаються від розмаїття кольорів – вбираються у святкові шати яблуня, сакура, бузок, розкішні магнолії. Так-так – це екзотичне дерево, на яке жителі інших областей ходять милуватися у ботанічні сади, в Закарпатті росте чи не в кожному дворі. Тут його вважають символом міцної сім’ї, затишку і благополуччя. То що, подамося туди?!

МРІЯ КАВОМАНА

Не втримаюся від ще однієї поради майбутнім відпочивальникам: не оминіть своєю увагою Мукачеве. Щоправда, в цю фразу можна підставити чимало назв населених пунктів і місцин краю, котрі аж ніяк не проігноруєш. Бо ніде більше нема ні високогірного Синевирського озера, ні географічного центру Європи, ні Долини нарцисів…

Щодо Мукачевого, то затриматися тут, хай і не надовго, варто з багатьох причин. Передусім випити кави. У другому за значенням місті області до неї особливе ставлення. Кав’ярні – на кожному кроці і з самісінького ранку заповнені. З візиту до цієї установи планують передробочу “п’ятихвилинку” ділові люди, тут ведуться перемовини, спілкується молодь і старші люди. Та й стартова ціна філіжанки доброї запашної кави (повірте кавоману!), порівнюючи з київськими, просто смішна – 3,5 грн.

Віддавши належне мукачівським традиціям і власним уподобанням, можна знайомитися з давнім містом, згадки про яке документально зафіксовані ще 1100 років тому. Що найперше вражає вихідців з інших, дещо заполітизованих нашим розбурханим сьогоденням громадян – то це толерантність містян. Загалом у Закарпатті проживають представники понад 70 національностей, які за будь-якої влади не зраджують раз і назавжди обраному принципу співжиття: “мир і дружба”. Проілюструвати непорушність цього гасла можна навіть на найвразливішій сфері міжконфесійних відносин. Ще на початку 90-х років минулого століття, коли ця проблема загострилася найбільше, православні віряни Мукачевого без будь-яких застережень передали храм, в якому правили служби, його колишнім власникам – греко-католикам. Доброму вчин-ку віддали сторицею решта конфесій, спільно вибудувавши кафедральний собор на честь Почаївської ікони Божої Матері.

Можливо, миролюбність закарпатців слід шукати в їхній особливій ментальності, яку вони самі окреслюють так: працелюбність, підприємливість, сімейне благополуччя. Тому не сидять, склавши руки, в очікуванні кращого життя, а вирушають на заробітки. І передусім туди, де платять тверду валюту, – через кордон до Євросоюзу.

Про те, що роботящість наших співвітчизників там цінують, свідчать численні новобудови, котрі, як гриби, ростуть у кожному населеному пункті. Будують з розмахом – сім’ї великі. А підприємницькі здібності намагаються реалізувати в туристичній сфері. З одного боку – вона багатогранна, з іншого – в унікальному за своїми природними багатствами Закарпатті цим займатися сам Бог велів та ще й обласна влада підтримує.

– Пріоритетним напрямком розвитку краю має бути туризм і рекреація, – впевнений перший заступник голови Закарпатської облдержадміністрації Іван Бушко. – Тож на часі розробка нової програми діяльності галузі.

ПІП ІВАН ЧЕКАЄ

Залучають туриста в Закарпаття в різний спосіб, популяризуючи не тільки відомі бренди, а й зовсім нові маршрути. Тільки останнім часом їх розроблено аж 97! У тому числі з активних видів відпочинку. Зокрема, “Закарпатський туристичний шлях” – пішохідний і екологічний -простягнувся майже на 380 км. Не менш екзотичний “Гастрономічний шлях”, що представляє кулінарну майстерність дев’яти національних кухонь жителів краю. Або “Винний шлях”, що знайомить із традиціями домашнього виноградарства та виноробства. Зовсім інший напрямок – військові шляхи “Карпатська Україна” та “Лінія Арпада”. А хто відмовиться промандрувати “Гуцульськими стежками”, які проходять через гори Костилівка і Піп Іван Мараморошський до вівчарського господарства на полонині Берлібаш?

A ще ж фестивалі! Їх на Закарпатті нарахували майже 150. І кожний має свою родзинку. За можливості численні шанувальники такого дозвілля не обходять увагою ні “Червене вино”, що припадає на Старий Новий рік у Мукачевому, ні районний фестиваль “Ягідне поле”, що у Виноградівському районі, ні фестиваль голубців у селі Четфалва.

Закарпатці можуть дивувати, як кажуть, і на рівному місці. Скажімо, відкриттям для нашої журналістської групи стала… швейцарська сироварня у селі Нижнє Селище.

– Цей соціальний об’єкт створено 2002 року за підтримки Асоціації швейцарських кооперативів Лонго Май. Благодійники надали селищанам безстроковий безвідсотковий кредит для будівництва споруди з нуля і закупівлі обладнання, -розповідає менеджер Наталя Вовканець. – А мерія міста Базеля допомогла зі спорудженням біологічних очисних споруд без хімічних фільтрів, бо в Україні таких не будують. Водогін теж профінансувала швейцарська сторона. Джерельну воду, і не тільки для потреб сироварні, беремо далеко з гір – з урочища під назвою Хрещатик. До нього підключені дитячий садок, школа, будинок культури, амбулаторія, бювет у центрі села. Працюємо насамперед для потреб місцевих мешканців, які мають можливість збувати надлишок молока на місці, а не возити його по далеких базарах.

Сироварня вже перетворилася на справжнісінький туристичний об’єкт, адже де ще можна побачити процес виготовлення екологічно чистої продукції, за яким сир “дозріває” не тоді, коли захочеться виробнику, а коли прийде відведений кожній голівці час?! Тож більша частина трьох видів сирів розкуповується прямо на місці – от як об’єктивно звичне може стати дивиною!

Розраховує передусім на туристів і господар одного з форелевих господарств області Михайло Метенько. З червня і до Нового року вони у нього часті гості – розкуповують 70 відсотків продукції. Додає задоволення відвідувачам мальовнича місцина, де розташовані 14 ставків: ця територія орендується у лісництва, там можна не тільки поспілкуватися із господарем, а й власноруч виловити “свою” форель.

– У спадок нам дісталося тільки 40 особин райдужної форелі, тож попрацювати довелося чимало, – розповідає Михайло. – Рентабельними стали зовсім недавно, п’ять років до того тільки вкладали в цей бізнес, та недаремно – форелі зараз маємо понад 60 тисяч.

Поки що попит на таку туристичну послугу перевищує пропозицію і конкурент не дихає в потилицю. Але судячи з усього, Михайло відчуває, що галузь поступово спинається на ноги. Тому неподалік ставків уже виростають кілька дерев’яних зрубів для прийому відвідувачів на більш тривалий термін. Що й казати, за туризмом в області перспектива.

ЯК ПРАЦЮВАТИ НА ПРІОРИТЕТ

– Реконструйовано старі, ще “радянські” санаторії, з’явилося чимало нових, але цього замало, – зазначає заступник голови OДA Іван Качур. – Ще далека від ідеалу сфера обслуговування, значних вкладень потребує інфраструктура. Тому люди й обирають сусідні Словаччину, Угорщину й Чехію. Ми сподіваємося на відновлення закону про спеціальний режим інвестиційної діяльності в Закарпатті. Для нашого депресивного регіону це найкоротший шлях зміцнити економіку, зайняти населення, дати додатковий поштовх розвитку туризму і рекреації.

Підтвердити ці слова можуть і деякі показники перших місяців діяльності галузі, навіть якщо порівняти їх із аналогічним періодом 2009-го. Так, у січні-лютому, коли погода була справжнім подарунком, в Закарпаття приїхало на 45 відсотків менше туристів, відповідно держбюджет недоотримав майже 800 тисяч грн.

– Загалом галузь в області перебуває на початковій стадії розвитку – використовується лише 30 відсотків її потенціалу, – пояснює ситуацію начальник управління з питань євроінтеграції, туризму та курортів облдержадміністрації Олександр Марченко. – Хоч період з 2004-го по 2008-ий став для нас найпотужнішим. Oбсяг наданих послуг зріс у 2,7 раза. Але осінь кризового 2009-го все звела нанівець, і ми за кількістю туристів закінчили минулий рік, якщо порівнювати його з піковим 2008-им, з показником мінус 10 відсотків. Ці цифри, зрозуміло, наближені, та враховуючи, що галузь перебуває у тіні, точних вам не скаже ніхто в усій державі.

– На нашу думку, – продовжує розповідь посадовець, – виведенню цього бізнесу на світло сприятиме, зокрема, запровадження спеціального туристичного збору. Такий податок уже практикується у сусідніх державах. В Угорщині, скажімо, він становить 200 форинтів, в Хорватії і Чорногорії – один євро. Ми пропонуємо 10 грн. Ці гроші акумулюватимуться на рахунках органів місцевого самоврядування і витрачатимуться за статтею “розвиток туризму і рекреації”. Та найбільше постраждає тіньова сфера, коли з туристичних об’єктів зніметься ПДВ, а натомість буде введено податок з прибутку.

ТРОХИ СТАТИСТИКИ

Нині мережа санаторно-курортних, туристично-рекреаційних та готельних закладів області нараховує 328 об’єктів. У них одночасно можуть розміститися майже 20 тисяч осіб. Навіть кризового 2009-го в області розпочали роботу 10 об’єктів туристично-рекреаційного призначення, будуються та реконструюються ще 27. Як наслідок, знайшли собі постійну роботу 236 працівників. Цьогоріч стануть до ладу ще два великі санаторні комплекси – “Сойми” (Міжгірський район) та “Деренівська купіль” (Ужгородський район).

Наталя БОРОДЮК, “Урядовий кур’єр”