Закарпатські “квіти”, які топчуть люди-вандали…

Та маємо цими днями ще одну пам’ятну дату: 4 червня у світі вшановують дітей – жертв агресії. На жаль, випадки насильства над «квітами життя» непоодинокі й у нашому, здавалося б, глибоко релігійному і високодуховному краї.

Жертви насильства самі стають насильниками

Про державну опіку над діть­ми ми розпитали керівника Служби у справах дітей Закарпатської ОДА Світлану Якімеліну.

– Світлано Степанівно, наскільки насильство над дітьми поширене в нашому краї?

– На жаль, можу константувати, що явище прогресує. Служба у справах дітей веде облік, і нині маємо 101 особу, яка зазнала насильства. До слова, якщо ще кілька років тому зґвалтування дитини родичем було шоком, то нині це, хоч як прикро, не новина. Тому йдеться про загальносуспільну комплексну проблему.

– Цьогоріч теж були зафіксовані випадки насильства над дітьми?

– Так. Маємо 13 повідомлень про жорстоку поведінку з неповнолітніми. Зазнали насильства 26 дітей із 16 сімей.

– Насильство буває різне…

– Вирізняємо фізичне, психологічне, економічне й сексуальне. У першому кварталі мали одне сексуальне насильство, 8 фізичних і найбільше (18) – психологічних, коли зафіксовано неналежне виховання дітей.

– У містах чи селах найбільше страждають діти?

– У селах, хоча це може бути пов’язано з тим, що на Закарпатті в містах живе менше людей.

– Як­що людина знає про насилля над дітьми, куди повідомляти?

– Слід повідомити міліцію. Працівники МВС, своєю чергою, зобов’язані інформувати про такі факти Службу у справах дітей і навпаки. Залежно від конкретного факту дитині надають медичну й психологічну допомогу, при потребі (якщо є загроза здоров’ю або життю ) – вилучають із сім’ї, працюють із батьками. Якщо встановлено факт фізичного насильства, порушується карна справа.

– Може йтися про позбавлення батьківських прав…

– Документи на таку процедуру готує наша служба і подає в комісію при РДА чи міськвиконкомах. Вона виносить рішення й подає звернення до суду, який дає остаточну ухвалу. Постанову про негайне вилучення дитини може прийняти місцевий орган опіки, а сама процедура відбувається з участю представника цього органу, міліціонера й лікаря, бо, можливо, доведеться надати першу медичну допомогу. Обов’язково упродовж тижня після негайного вилучення подаються документи до суду на позбавлення батьківських прав. При цьому має бути зібрана доказова база, оскільки крок дуже серйозний. Цьогоріч наша служба обстежила 377 сімей, вилучено з родин 19 дітей. Загалом на Закарпатті нині на обліку перебуває 1299 неповнолітніх, які проживають у 590 сім’ях, де батьки, або особи, що їх замінюють, ухиляються від виконання батьківських обов’язків.

– Куди скеровують вилучених дітей?

– Залежно від стану юної людини. Деколи – одразу в медзаклад на обстеження й лікування, або ж у притулок на період до 90 днів. За цей час вивчаються всі обставини, фахівці працюють із дитиною й батьками. При потребі підопічного переводимо в центр соціально-психологічної реабілітації. За цей час ситуація може змінитися, й тоді дитину повертають у сім’ю.

– Скількох батьків позбавили прав щодо дітей за виявленими фактами насилля?

– Загалом такий захід уживають не тільки через насильство. Але маємо й такі випадки, хоч не всі позови суд задовольняє. Ми ініціювали 37 звернень, суд позбавив батьківських прав 25 родин.

– Деколи бачимо на вулицях жінок із малими дітьми, які просять милостиню. Це, вочевидь, також насильство?

– Звісно. Ми намагаємося виявляти осіб, які використовують дітей для паразитування, змушують жебракувати. Цьогоріч за такі дії були притягнуті до відповідальності 10 дорослих, а 115 осіб – до адміністративної – за невиконання обов’язків з виховання дітей.

– У наших традиціях виховання заведено дитині й по зад­ньому місцю дати, й прикрикнути. Це також є насильство...

– Ясна річ, такі «уроки» до уваги не беруться, бо тоді, напевно, 99 % батьків треба було б позбавити прав на виховання. Насправді процес дуже індивідуальний, і ляпас по попі на серйозному рівні, гадаю, не може розглядатися як фізичне насильство. Часто психологічне чи економічне насильство завдає дитині значно біль­шої шкоди. Коли неповнолітньому щодня не надавати нормальних умов для життя і розвитку, можна уявити, хто виросте. До речі, згідно з дослідженнями, діти – жертви насильства, виростаючи, здебільшого самі стають насильниками.

Від штрафу – до тюрми

Про факти насильства над дітьми в обласному центрі нам розповіла начальник відділу кримінальної міліції у справах дітей Ужгородського МУ ГУ МВС України в Закарпатській області, підполковник міліції Людмила Талабішка:

– Нині на обліку перебуває 20 сімей, у яких періодично чиниться насильство щодо дітей. Сюди відносимо й факти примусу до жебракування. Цьогоріч зафіксовано 3 такі випадки. Причому виявляємо не тільки мешканців обласного центру, а й навколишніх районів. Саме днями знайшли ужгородку, яка має двох дітей, вагітна, є ін’єкційною наркоманкою. Можна уявити, в якій обстановці, страху жили юні душі. Наразі мова навіть не про фізичне, а про психологічне насилля й стан дітей. Стосовно наркотиків, то, безумовно, буде порушено кримінальну справу, а до Служби у справах дітей – скеруємо матеріали про позбавлення горе-матері батьківських прав.

– Скільки фактів насилля над дітьми маємо в Ужгороді нині?

– Минулого року виявили 15. Цьогоріч уже зафіксували п’ять випадків. До прикладу, на Новий рік чоловік побив дружину і доньку, дідусь напідпитку побив онука, якого довелося госпіталізувати. Зафіксовано три факти жебракування з дітьми. Також займаємося чоловіком-удівцем, який виховує двох чад і маємо повідомлення, що він чинить над ними фізичне насильство.

– Які види насильства над дітьми фіксуєте в Ужгороді найчастіше?

– Так сталося, що під насильством наші люди переважно розуміють фізичне знущання. Психологічне чомусь не сприймається, але воно, звісно, у нас є.

– Самі діти повідомляють про насильство над ними?

– Ні. Переважно це сусіди, родичі, або ж міліціонери виявляють під час рейдів.

– Чи траплялися факти сексуального насильства над дітьми?

– На жаль, так. Нещодавно одна жінка повідомила, що підозрює свого чоловіка у ґвалтуванні її доньки, для нього – прийомної. Порушено кримінальну справу, пред’явлено звинувачення і нині цей чоловік перебуває у СІЗО.

– Найбільші дитячі колективи, напевно, шкільні. Там фіксуєте насилля над учнями?

– Так. Переважно діти над іншими школярами чинять насилля, напевно, не розуміючи, що роблять. На початку року опікун однієї дівчинки звернув ся із заявою, що дитину інші ж школярки принижували, вимагаючи просити вибачення. Ще в одній школі однокласники побили хлопця.

– Є вчителі, які «розпускають» руки?

– Так. В одній зі шкіл учитель-мовник побив ученицю. Як з’ясувалося, це був не перший факт у його біографії. Порушено кримінальну справу, нинівона скерована до суду, а звинувачений перебуває на підписці про невиїзд.

– Коли виявлено факт насильства, що робить міліція?

– Залежно від конкретного випадку. Якщо фіксується нанесення важких тілесних ушкоджень, порушується кримінальна справа. Загалом же, насилля у сім’ї підпадає під статтю про адміністративні правопорушення, яка передбачає покарання у вигляді до 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виправні роботи до одного місяця, штраф 5-10 неоподатковуваних мінімумів доходів чи виправні роботи до 2-х місяців із відрахуванням 20% заробітку. Можливий також арешт на 15 діб.

Петро Поліха, ЗІА “Простір”, Старий Замок “Паланок”