Невеселі думки про театральний сезон в Ужгороді

У неділю, 11 липня, Закарпатський обласний український музично-драматичний театр завершує свій 64-сезон. Завершує єдиною цьогорічною прем’єрою – французькою комедією білоруса Андрія Курейчика «Обережно – жінки!». Ця постановка режисера Олександра Саркісьянца, певно, стала, єдиним світлим променем сезону, хоча й вона не претендує на якусь знаковість чи епохальність. Зате пореготати є з чого. Перевірено на собі.
Цього року обласний український театр не з’їздив навіть на гастролі до Києва, що вже стало доброю традицією.

Останнім часом увагу до нашого театру привернула гостра стаття «Театр абсурду і корупції» Володимира Мартина, в якій автор піддав нищівній критиці довгорічні ремонти споруди, на які виділяються мільйони бюджетних грошей.  На справедливі запитання журналіста директор театру Олег Зайцев відповідати…відмовився, зазначивши, що керує лише творчим процесом.

Тоді хочеться запитати, а де ж цей творчий процес, якщо за сезон театр поставив одну прем’єру, та й то під завершення? І навіть широко анонсована друга прем’єра за п’єсою Дмитра Кешелі так і не була представлена глядачеві?

Чим хвалитися, якщо прем’єрами тут називають поновлені старі вистави, які я дивився ще, либонь, студентом? Восени головному режисерові Анатолієві Філліпову виповниться 75 років. Чудово, що він відчуває себе в такому тонусі, що не тільки ставить, але й ще грає на сцені. Але, схоже, що в такому поважному віці головного режисера вже не знайдеш у жодному театрі України. Це скоро стане рекордом книги Гіннеса. Але що буде завтра? Філліпов же не вічний!

Можна було би обрати шлях, яким ідуть чимало театрів України. Вони запрошують на постановки режисерів із інших регіонів. Тим самим даючи можливість і акторам, і глядачам бачити й інший погляд, інший досвід, іншу стилістику. Однак у нашому театрі це – не правило, а виняток. І цей сезон це правило підтвердив: жодного запрошеного режисера, жодної постановки.

Тоді питається, а за що отримує директор зарплату протягом року? Якщо технічними питаннями він не займається, а у творчих хвалитися нічим.

Вибір Олега Зайцева на директора театру був відразу, м’яко кажучи, дивним. Адже до того він очолював Закарпатський художній музей. Не здивуюся, якщо згодом його призначать керувати супермаркетом чи стадіоном. Схоже, для обласного керівництва, що музей, що театр – одна опера. Тільки-от художники і актори – це поняття, м’яко кажучи, різні.

І все ж у неділю, 11 липня о 18.00 таки варто сходити в Закарпатський обласний український музично-драматичний театр, аби віддати шану тим, хто чесно пропрацював рік на сцені чи за кулісами. Й іскрометна комедія, мов списана із сучасного життя, того варта. Адже якщо три жінки об’єднаються проти одного чоловіка, котрий їм, до того ж дурить голову, то на це варто подивитися.

А на сцені будуть добре відомі і зовсім нові — Михайло Фіщенко, Наталія Токар, Катерина Якубик-Гамага та Вікторія Варга. Бо якщо це єдина прем’єра в році, то її обов’язково слід переглянути. Інакше для чого тоді в Ужгороді театр?

Олександр Гаврош, Мукачево.нет.Блоги