Закарпаття: Тернистий шлях музею лісосплаву Синевирського краю
Високо в горах Синевірського краю довгий час існував єдиний в Європі музей лісосплаву. Тут можна було побачити побутові та житлові приміщення відважних лісорубів та плотогонів-бокорашів (бокор — пліт), які сплавляли річкою зрубаний ліс, відпочити на греблі, помилуватися чудовими краєвидами, вдихаючи цілюще повітря. Звідси починались туристичні стежки по горам. В музеї показували та розказували про старовинні знаряддя праці.
Сплавляти ліс припинили у 54 році минулого століття через будівництво електростанції, а гребля для сплаву лісу з гір у долину, яку побудували ще у ХІХ столітті, разом. із приміщеннями, збереглась. Саме тут й було закладено музей. На штучному озері перед унікальною гідротехнічною спорудою було обладнано плаваючий бокор(пліт)… На протилежному березі – колиба – житло лісозаготівельників. Провели реставраційні роботи. Музей відвідували тисячі туристів
Але 1998 року в Карпати прийшла біда – велика повінь. Музей було частково зруйновано. Надія на відродження музею поглинула нова катастрофа – паводок 2001 року, який остаточно знищів унікальний музей. Експонати чудом збереглись. Зараз вони виставлені в візит-центрі Національного заповідника «Синевир». Саме там формується музей лісосплаву та історико-краєзнавчий музей.
Під дахом виділено кілька кімнат, де розкладені автентичні речі, проводять екскурсії, але старовинний дух музею загублений – фотографії не можуть передати особливостей роботи бокорашів – майстрів плотогону. Вже більше як півстоліття не існує цієї гірської професії. Останні бокораші вмирають. Залишаються лише світлини. І, якщо не відродити музей на греблі, розпорошиться і пам’ять про цих спритних та сміливих горців.
Реставрувати музей почали у 2008 році. Навіть була здійснена спроба передачі Музею лісу і сплаву та об’єктів інфраструктури поблизу озера Синевир із державної власності у комунальну. Зрозуміло, така передача дозволяла простягнути руки різноманітним інвесторам до музею та національного парку.
Міжгірська районна рада та заповідник «Синевир» виступили проти цього: об’єкти повинні залишатися у державній власності! Власне, озеро Синевир і Музей лісу і сплаву – це основна визитівка державної установи. Потім включилися в боротьбу опоненти. Проблема так і зависла. Експонати передали в новостворений музей, а будівельний майданчик на Чорній річці потроху заростає лісом…
Але чи зможе держава відродити унікальний музей? Питання риторичне.
До того ж, є цікавий досвід села-музею Колочава, який знаходиться в межах Національного заповідника.
Але про це – далі…
Наталка Іванченко, Національний природний парк “СИНЕВИР”