Націоналістичне підпілля Донбасу: Таємниці радянських архівів

Завдяки кропіткій діяльності дослідників, яким не байдужа пам`ять багатьох невідомих, що колись віддали своє життя за омріяну мету – здобуття Україною незалежності , – все частіше з`являються відомості про раніше засекречений та невідомий аспект національно-визвольної боротьби українського народу. Із загублених шарів історії та колосального скупчення архівних документів ми все більше дізнаємось про діяльність Організації Українських Націоналістів на Донбасі та всьому Сході України, яка за старими стереотипами вважалася притаманною лише для західних областей.
Кілька днів тому у Дніпропетровську вийшов друком збірник статей «Діяльність підпілля ОУН на Сході України». До збірки увійшли дослідження Дмитра Куделі (першого дослідника діяльності націоналістичного підпілля на Сході України), Олександра Добровольського, Юрія Щура, Геннадія Іванущенка та В`ячеслава Труша.
Дослідженнями охоплена діяльність ОУН на Дніпропетровщині, Донбасі, Запоріжжі, Сумщині, Харківщині та загальне дослідження архівних джерел по діяльності націоналістичного підпілля на Сході України.

Унікальна стаття Олександра Добровольського «Українське відродження на Донбасі в роки Другої світової війни» розкриває раніше цілком невідомі факти життя Донеччини у часи війни та діяльності українського підпілля, що максимально намагалося українізувати край, повернути йому національну свідомість, знищену роками жахливого терору радянської влади, голодом та політики обидлення населення.

За дослідженнями Добровольського, перші похідні групи УН з’явилися на Донбасі вже восени 1941 року та відразу почали активну діяльність, розбудову потужної підпільної мережі (у Слов`янську до 400 осіб), серед якої активно діяли навіть терористичні загони, які німецька адміністрація побоювалася набагато більше, ніж червоних партизанів, що займалися переважно грабунками та пияцтвом.
Завдяки діяльності українських патріотів під час окупації на Донеччині було створено кілька україномовних часописів, зокрема у Бахмуті, Слов`янську, Маріуполі, Краматорську. Провадилася українізація системи освіти, церкви, діловодства. Але така діяльність зовсім не подобалася німцям, що розуміли її направленість, яка має за кінцеву мету створення Незалежної України. Переважна частина підпільників була знищена Гестапо, багато з тих, хто залишився живий, пізніше потрапили у «лещата» НКВС. Та не зважаючи ні на що, останнього члена ОУН М. Яновського було затримано лише у 1958 році.

Наводяться у статті і шокуючи факти, які відкривають справжнє обличчя панікерської влади країни рад у перші місяці війни. Серед таких фактів розстріл відступаючими військами поранених у власному госпіталі, разом з деяким медичним персоналом, що мабуть, намагався чинити опір подібним звірствам. Відкривається доля 15-17 річних учнів ФЗУ, що заблукали при відступі під Макіївкою та були всі розстріляні. Як і в інших областях України, відступаючі НКВДисти знищували в`язнів незалежно від ступеню їх вини та взагалі існування такої.

Збірник статей ще раз доводить те, що Донбас не є якимось відокремленим від України регіоном, де народ ніколи не боровся за незалежність своєї Батьківщини. Роботи дослідників відкривають та виводять із забуття імена тих людей, що своїми вчинками та подвигами утверджували непереможність ідеї Незалежної Української Держави.

Сашко Демченко, Донецьк.ua