Начальник Тячівського райвідділу міліції Михайло Немеш про принципи і показники в своїй роботі
Тячівський райвідділ – нині серед найкращих у закарпатській міліції. Після капітального ремонту адмінприміщення та кабінетів тут створені комфортні умови для роботи та відпочинку особового складу, який налічує понад півтори сотні сержантів та офіцерів. Міліціонери вчасно одержують заробітну плату, премії, чергові звання. Розкривати злочини допомагають й камери відеоспостереження, встановлені на вулицях самого Тячева. Мабуть, у всьому цьому й криються секрети успіху тячівської міліції. Про це наша розмова з начальником Тячівського РВ УМВС полковником міліції Михайлом НЕМЕШЕМ.
ВІД ВОДІЯ – ДО ДОШКИ ПОШАНИ МВС
– Михайле Федоровичу! Розкажіть для початку про себе: як прийшли в міліцію, як проходила ваша служба в ОВС?
– Після служби в армії я вступив в Ужгородський державний університет на загальнотехнічний факультет. Провчившись три роки в Ужгороді, перевівся в Київський автомобільно-дорожний інститут. Потім працював водієм (тоді водій мав більшу зарплату, ніж інженер) у Тячівському автотранспортному підприємстві. У 1994 році переведений на посаду старшого інспектора Хустського відділу дорожньої міліції. Одержав звання відразу старшого лейтенанта міліції, оскільки був офіцером запасу. Після реорганізації дорожньої міліції – оперуповноважений карного розшуку Тячівського районного відділу внутрішніх справ, згодом – “опер” відділення Державної служби боротьби з економічними злочинами. Через три роки очолив цей підрозділ.
У 2003 році був призначений першим заступником начальника Тячівського райвідділу міліції, який тоді очолював полковник Михайло Шелевер. Поставлені перед нами завдання виконувалися в повному обсязі, показники роботи райвідділу були одними з найкращих – друге-третє місця по області. У моєму трудовому стажі також оперативна робота у карному розшуку Тячівського райвідділу, у відділі внутрішньої безпеки. З грудня 2009-го – начальник 5-го відділу СВБ ГУБОЗ МВС України в Києві. Там пропрацював 5 місяців, отримав звання полковник міліції. Віднедавна обіймаю посаду начальника Тячівського РВ УМВС.
За весь період служби в ОВС на різних посадах я не отримав жодного дисциплінарного стягнення. Був нагороджений відзнаками міністра, керівництва закарпатського управління. За підсумками роботи за 2004 р. визнаний кращим працівником МВС України. Моє фото навіть було на Дошці пошани МВС. У 2006 році був визнаний кращим працівником карного розшуку Закарпаття за розкриття резонансних злочинів, зокрема вбивства вчительки. За затримання вбивці я був нагороджений медаллю начальника управління.
За цей період я закінчив Ужгородський державний університет, здобувши фах юриста. Обирався депутатом сільської, районної рад кількох скликань.
ЗОЛОТА МЕДАЛЬ ВІД ЦЕРКВИ
– Відомо, що з нагоди Дня Незалежності України начальник УМВС краю вам вручив високу нагороду – Знак пошани. Але це не єдина ваша нагорода, похваліться…
– Свого часу отримав також такі відзнаки, як Знак пошани МВС України, “За заслуги в боротьбі з економічною злочинністю” МВС 2-го ступеня, “За заслуги” 1 та 2 ступенів. За сприяння церкві мене нагородив золотою медаллю єпископ Хустський і Виноградівський Марк.
– На що в першу чергу спрямовані ваші зусилля як керівника тячівської міліції?
– Ми насамперед намагаємося виконати усі завдання, поставлені перед нами міністром внутрішніх справ України генерал-лейтенантом міліції Анатолієм Могильовим та начальником закарпатської міліції полковником Віктором Русином. Щодо мене особисто як керівника підрозділу, то скеровую свої зусилля, аби забезпечити особисту безпеку особовому складу райвідділу. А також націлюю своїх підлеглих на захист прав і свобод громадян, вирішення їхніх заяв згідно з чинним законодавством. Свою роботу розпочав з наведення порядку, благоустрою райвідділу, поліпшення умов праці для особового складу.
Керуюся у своїй роботі правилом – спершу створи людям належні умови, а потім вимагай від них результат. Нам вдалося відремонтувати кімнату професійної підготовки, шість кабінетів, придбати принтери. За підтримки голови Тячівської РДА Михайла Шелевера нам перераховано з держбюджету 75 тисяч гривень для ізолятора тимчасового тримання та на закупівлю шість комп’ютерів. Загалом районна влада обіцяє ще надати через відповідну затверджену програму кошти в сумі 520 тисяч гривень. Сподіваюся, що ці гроші отримаємо ще до кінця року, вони підуть на закупівлю транспортних засобів та іншої необхідної для роботи техніки.
МІЛІЦІЯ ЗВОДИТЬ МОСТИ ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ
– Бачу, вам вдалося налагодити тісну співпрацю з місцевою владою?
– Своє основне завдання як начальника міліції вбачаю у тому, щоб зводити мости взаєморозуміння та співпраці з владою, керівниками силових структур. У нас немає непорозумінь, які б не давали нормально працювати, ані з судом, ні з прокуратурою району, СБУ, податковою. Є підтримка і з боку районної, міської влади, голів сільських рад, які допомагають в обладнанні опорних пунктів міліції.
Голова Тячівської РДА Михайло Іванович Шелевер – полковник міліції у запасі, був сам розшуковиком карного розшуку, чудово знає нелегку роботу міліціонера, всі слабкі місця Тячівського райвідділу. І допомагає нам, чим може. Заручились ми також і підтримкою начальника УМВС полковника Віктора Русина. Він допомагає нам фінансово, з оплатою за використані електроенергію, газ, телефонний зв’язок тощо. 18 тисяч гривень у минулому місяці нам виділили для преміювання особового складу, для надання матеріальної допомоги під час відпусток.
– Як виглядає нині тячівська міліція за показниками роботи?
– Майже кожне наше відділення розкрило більше злочинів, ніж за аналогічний період минулого року. Хочу відзначити службу дізнання, яка нині є однією з кращих в області. Всього ми направили у суд 60 протокольних форм, що становить майже 70% від загальнообласного показника. Гарно спрацювали й слідчі: щомісяця понад 50 кримінальних справ направляється у суд. За це кращих працівників намагаємося заохочувати матеріально. От тепер закупили так звані принтери “три в одному”: сканер, принтер і факс, на черзі придбання ще 3-х комп’ютерів для слідчих, створили належні умови праці. Зокрема, зроблено капітальний ремонт у слідчому відділенні, БЕЗі, ізоляторі тимчасового тримання тощо. Думаю, що наше ІТТ на сьогодні одне з кращих в області: в кожній камері стоять телевізори, нова постільна білизна тощо.
– А як у вас справи із транспортом?
– Маємо 22 одиниці автотранспорту. Два “уазики” обслуговують позмінно чергову частину, щоночі 25 працівників заступають на чергування, забезпечують охорону громадського порядку в населених пунктах району. А також, на прохання міського голови Тячева Івана Ковача (в минулому-полковника податкової міліції) щовечора на чергування в місто для забезпечення охорони громадського порядку заступають чотири працівники міліції. Освітлення в місті чудове, майже все перекрито відеоспостереженням, камери якого виведені на чергову частину райвідділу. Фіксується рух транспорту, пішоходів по центральних вулицях.
ВІДЕОКАМЕРИ НА СЛУЖБІ В МІЛІЦІЇ
– Як вдалося вам встановити камери відеоспостереження? Навіть в Ужгороді цього поки що немає…
– Кошти виділила районна та міська влади. Наразі в Тячеві встановлено дев’ять камер відеоспостереження, практично на кожному перехресті в центрі міста. У селі Бедевля на перехресті вулиць теж працює камера. Якщо будуть кошти, встановимо їх і в місцях підвищеної аварійності. Вони себе повністю виправдали. У будь-який момент можна переглянути запис і встановити осіб, які вчинили хуліганські дії, крали тощо. Завдяки камерам ми розкрили наїзд на пішохода, де водій утік з місця пригоди, крадіжку решіток біля міськради. Тепер плануємо встановити ще одну відеокамеру біля фонтану, що будується.
– Тячівський район був і залишається найбільшим сільським районом в Україні. Кількість населення тут чимала. А яка нині криміногенна ситуація в районі, що турбує найбільше?
– Справді, у нас 172 тисячі населення, плюс велика територія. Крайня точка в селі Лопухово знаходиться кілометрів за сто від районного центру. Це в основному гірські населені пункти. Важко працювати, але на сьогодні криміногенна ситуація на Тячівщині не складна. Не маємо резонансних і замовних злочинів. Контролюємо контингент, схильний до скоєння протиправних діянь, відслідковуємо членів організованих злочинних угруповань, чим вони займаються.
Я запровадив таке правило: якщо стається злочин, то на місце виїжджає майже весь райвідділ, а не залишаємо розкриття на одного працівника. Я сам виїжджаю на серйозні злочини, мої заступники теж. Намагаємося упродовж доби-двох розкрити злочин, по гарячих слідах.
НА ТЯЧІВЩИНІ СТАЛОСЯ ЛИШЕ ОДНЕ ВБИВСТВО
– Як це виглядає в цифрах?
– За сім місяців роботи ми були на шостому місці по управлінню. Тепер, думаю, виглядаємо ще краще. Станом на 31 серпня у нас була така ситуація. Торік на території Тячівського району зареєстрували 389 злочинів, нині маємо 507, тобто є зростання на 30,3 відсотка. Торік вдалося розкрити 349 злочинів, тепер – 397. Цьогоріч на Тячівщині зареєстровано лише одне навмисне вбивство й воно вже розкрите, чотири випадки згвалтування, всі розкриті. Маємо один випадок, пов’язаний з тяжкими тілесними ушкодженнями: в селі Тячівські Лази побили чоловіка.
Це було скоєно ще до мене, цей злочин поки що не розкритий, але над цим працюємо. Розбійних нападів сталося три й всі розкриті. Грабежів – шість, також усі розкриті. Турбують квартирні крадіжки, частина з яких залишається не доведеними до логічного завершення. Тут є певні напрацювання, думаю, що до кінця кварталу ми цю ситуацію виправимо.
НА СОЛОТВИНСЬКИХ ОЗЕРАХ ВСЕ СПОКІЙНО
– Знамениті на всю Україну солотвинські солоні озера ваблять не лише відпочиваючих, а й різного роду зловмисників. Яка там нині криміногенна ситуація, хто докучає вам найбільше?
– Справді, є певні проблеми, але ми щовечора задіюємо на охорону громадського порядку по 7-8 осіб. Начальник Солотвинського відділення міліції, яке налічує дев’ять працівників, підполковник Юрій Йовдій постійно виїжджає на місце. Знаходимо спільну мову з власниками баз відпочинку, просимо їх реєструвати всіх відпочиваючих, вести журнали обліку. Це дасть можливість встановити особу підозрюваного в разі скоєння злочину.
Цього року в Солотвині особливих проблем не було. Сталися два хуліганські випадки, обидва розкриті, зловмисників притягли до кримінальної відповідальності. Була одна крадіжка, особа злодія встановлена, але він наразі переховується за межами області, виїхав на заробітки. Та нікуди від нас не дінеться…
– Для гірської Тячівщини ще однією проблемою завжди були зловживання в лісовій галузі. Чи крадуть ліс далі?
– Сказати, що з цим наведено ідеальний порядок, не можу. Але на чотири злочини в цій сфері виявлено більше: 15 проти 11 торік. Маємо по лісу й злочини зі збитками на мільйон і більше гривень. Ці справи тепер перебувають на розслідуванні в прокуратурі.
– Що вас турбує як керівника райвідділу?
– У першу чергу слід перебудовувати світогляд молодих працівників міліції. Аби вони розуміли, що міліціонер за своїм інтелектом має бути прикладом під час розмови з громадянами. Тут важливі нормальні стосунки, людяність. А ще – законність прийняття рішень за матеріалами, аби не було повторності звернень, незаконно прийнятих рішень під час розгляду заяв.
Громадяни мають бути впевнені в тому, що міліція працює, щоб забезпечити їхні права та свободи. На жаль, доводиться докладати багато зусиль для виховання молоді. Прийшовши на службу й одягнувши форму, молодим працівникам слід усвідомити: основними критеріями є не “я міліціонер і мені можна все”, а що дозволено йому лиш те, що входить в його функціональні обов’язки.
“ЗНАЮ ЗДІБНОСТІ КОЖНОГО”
– І на завершення, Михайле Федоровичу, розкажіть трохи про свій колектив: які кадрові зміни відбулися з вашим приходом, хто як працює?
– За час мого перебування на посаді в райвідділі були звільнені чотири працівники: два слідчі, оперативник карного розшуку і один дільничний. Ці люди не працювали як слід, порушували трудову дисципліну, але я всім дав можливість звільнитися за власним бажанням, нікого не звільнив із негативних мотивів.
Поміняв також заступника начальника райвідділу з громадської безпеки. На цю посаду призначений колишній керівник слідства майор міліції Ігор Немеш, людина досвідчена. Моїм заступником по штабу став майор Віктор Абрунер, теж досвідчений співробітник, який у штабі – вже майже 15 років. Інших перестановок я не робив. Весь особовий склад, як мовиться, сам виростив, знаю здібності кожного, адже був куратором тячівської міліції і у ВВБ, на кожного керівника давав погодження у свій час.
Мушу сказати, що ніколи не розділяю колектив на “білих” і “чорних”, хороших і поганих. Ми всі – працівники міліції, всі однакові: і сержант, і полковник. Думаю, зроблю все для того, аби колектив Тячівського райвідділу був боєздатним, професійним, і виконував усі поставлені перед нами керівництвом завдання.
Володимир ПАВЛЮХ, ВЗГ УМВС України в Закарпатській області
