Закарпаття: Для 20-річної сноубордистки Аннамарі Чундак цей сезон — особливий

Цей сезон у кар’єрі Аннамарі Чундак — особливий. Вона стала чемпіонкою світу серед юніорів, пробилася до другого кола (1/8 фіналу) змагань дорослого першості планети.

– На чемпіонаті світу у кваліфікації гіганта Вам у напарниці дісталася американка Ліндсей Ллойд. Кого Ви б обрали собі у суперниці самі, якщо б це було у вашій компетенції?

– Ліндсей Ллойд – досвідчена спортсменка. Але, напевно, їй траса не підійшла, тому що я лідирувала впродовж усієї дистанції. Ця обставина не давала мені поштовху їхати швидше. Тому, думаю, у кваліфікації мені потрібні спортсменки посильніші. Наприклад, італійка Корінна Боккачіні, з якою я їхала у слаломі.

– Напевно, в 1/8 фіналу гіганту вболівали за Альону Заварзіну? Припускали, що вона заїде так далеко – до фіналу – та ще й виграє?

– Звичайно, вболівала за росіянок і дуже раділа за Альону, тому що ми з нею практично одного віку. Вона – молодець, адже конкурує на рівних з дорослими та досвідченими райдерами. У неї сильний характер, і це їй допомагає.

– З яким налаштуванням і настроєм виходили на слалом?

– Зі спортивною злістю, тому що зупинилася за крок від фіналу у гіганті – 17-е місце. Це сумно. Тому головна мета у слаломі полягала у потраплянні у друге коло змагань. Я була готова та впевнена у собі – навіть у фіналі. Але мені не вистачило досвіду і я впала. Було прикро, я засмутилася. Проте наразі – це мій рівень, а не безглузда випадковість. Треба працювати далі та підніматися сходинка за сходинкою.

– Хоча у другій спробі 1/8 фіналу до фінішу першою дісталася суперниця, проте Ви відіграли у неї цілу секунду. Чи було для вас це розрадою, адже німкеня Амелі Кобер – віце-чемпіонка світу-2007, срібний призер Олімпійських ігор-2006, дев’ятиразова переможниця етапів Кубку світу?

– Сама була здивована, наскільки добре йшла з такою титулованої спортсменкою. Але штрафний час після першої спроби – 1.40 секунди – важко відіграти. Я робила все, що у моїх силах, викладалася на сто відсотків, але для перемоги цього не вистачило. І все ж чемпіонат світу додав мені впевненості та дав стимул працювати далі.

– То який був Ваш власний план і завдання на чемпіонат світу? Думаю, вже можна зізнатися.

– Планувала потрапити у десятку. Але фортуна не посміхнулася мені, і я продемонструвала свій реальний результат. Хотілося виступити краще, але я та тренери задоволені. У цілому моя спортивна біографія з кожним роком йде вперед, поступово наближаючи мене до мети.

– У будь-якому випадку цей чемпіонат світу можете записати собі в актив, оскільки виступили вдаліше, ніж два та чотири роки тому. У цілому, яке враження залишив цей чемпіонат світу?

– Організація була непоганою. Все необхідне для проведення змагань зробили, але не більше. Минулий чемпіонат у Кореї був яскравішим і цікавішим.

– Чи встигли подивитися змагання чоловіків і повболівати за Йосипа Пеняк, Олександра Гашпаровича та Володимира Стипахна?

– Так, вболівала за них і дуже хотіла, щоб кожен з них показав свій максимум.

– До речі, змагаєтеся з ними на тренуваннях заради розваги? Або, може, навіть всерйоз?

– Чоловіки, як правило, показують вищу швидкість. Але я їжджу з ними для порівняння та перевірки стабільності, іноді – заради інтересу.

– У сноуборді є дві траси – червона та синя. Який колір Ваш улюблений?

– Люблю ніжні та спокійні тони – рожевий, блакитний, салатовий.

– Посеред сезону вдається хоч ненадовго заглянути до України?

– Вдома була один день після чемпіонату світу. Встигла поспілкуватися з рідними – і знову в дорогу. Взимку рідко буваю у рідних краях, але компенсую це навесні та влітку.