Закарпаття: НЕкомуністичний суботник у cільській глибинці
Він не комуністичний та не ідеологічний, це трудова акція сельчан з метою впорядкувати село та його околиці. Квасове – типова глибинка Закарпаття, і на Вкраїні сіл таких – тисячі.
Але від райцентру до цього села – 18 км, а від міжнародної траси, що веде у бік прикордонного Вилка, – 4 кілометри буде. Село й насправді красиве, розташоване у мальовничій місцевості, до того ж воно упорядковане краще за своїх крайових побратимів.
– Тут живуть щасливі люди, – авторитетно “розписується” за всіх сільський голова Василь Губаль. – Тим що мешкають не “десь там”, а саме тут, у Квасові, що над Боржавою.
Однак українське Квасове, що розкинулося над тихоплинною Боржавою, яка огинає його з півночі на південь й під час дощів нерідко заливає, не мало своєї сільської ради – урядували тут із угорського Оросієва, тобто два села були об’єднані в одну сільраду.
У село здавна полюбляють заглядати поважні гості: їдуть як на свята, так і в будні з райцентру, Ужгорода, навідуються зі Львова, Одеси, інших регіонів країни. Квасове – унікальне село, в ньому знаходиться один із дев’яти кам’яних середньовічних замків Закарпаття, який розташований на чолопку гори, де потічок Великий Ярок вливається в Боржаву (квасівці цю місцину називають чомусь “Город”). Кам‘яні мури минулих століть і зараз нагадують, що населений пункт є одним із найстаріших у всьому краї, перші згадки про нього датовані ще до нашої ери, а записи у церковній книзі почали з’являтися у 17 ст.
Свій день села квасівчани святкують влітку. Але багато не з’являється, бо роз’їжджаються по відпустках і відвідати свою малу батьківщину часу, як завше, не вистачає. Хоча село до такої урочистості обов’язково причепуриться: довкіллю лад дають уже тепер, ось і минулої суботи очільник Квасова подав приклад і зібрав 50 челядників, які прийшли з бензопилами, сокирами, іншим реманентом і своїм гужовим транспортом, і такий порядок при в’їзді в Квасово зробили, що око радіє. Вирубали чагарі, що псували не тільки краєвид, але й заважали рухові транспорту, товсті дерева розпиляли й чотирма возами доправили до дитсадка – буде чим зігріти 60 найменшеньких мешканців села (останніми двома-трьома роками їх народжується по 10-12).
І це лише початок – аналогічні суботники, які пан Василь просить не плутати з колишніми ленінськими виходами на позапланові роботи, проходитимуть аж до травня. Село, за словами В. Губаля, має виглядати, немов великонна писанка: чистота, порядок, акуратність на вулицях, у викошених канавах, на подвір’ях громадських закладів і установ, на приватних обійстях – це запорука того, що тут назавжди пропишеться девіз „Квасово – село високої культури та зразкового порядку”. І цим гордитимуться всі, хто тут живе і для кого село є малою батьківщиною. Як-не-як, а пишатися вже зараз є чим, зокрема, сільські межі розширено до майже 500 гектарів, і нині початком села вважатиметься територія за бенянським мостом (навпроти дачного містечка), де й планують установити знак із гербом та емблемами Квасова, якими можуть бути і виноградна лоза, і замок, і каолінова глина, про яку було відомо ще тисячі літ тому нашим предкам, і ще чимало інших символів.
Ось така вона, сільська глибинка в натурі…
Михайло Папіш, газета “Берегово”
