Ужгород: А ви готові пересісти на велосипед?
Ровери, велосипеди, лісапети та біціглі — все це назви одного з найпоширеніших транспортних засобів, який сьогодні впевнено повертає собі колишню славу. В Ужгороді вже тривалий час спостерігається своєрідна активізація двоколісного руху. Городяни купують велосипеди, саджають на них своїх дітей, зростає кількість місць продажу, в Інтернеті підвищується попит на подібні послуги. Втім, придбавши нового «друга», майже всі виїжджають на аварійні дороги та стикаються з повною відсутністю гармонійного співіснування на них транспортних засобів. Де ж тоді кататися в Ужгороді?
Мабуть, кожен із дитинства пам’ятає перші наполегливі спроби та жертви заради того, щоб навчитися їздити на велосипеді. Незліченна кількість синців, подряпин — ось що залишалося надовго як пам’ять про невдалі катання. Хоча одна справа, коли крутиш педалями в себе вдома чи під наглядом дорослих, а зовсім інша — проїхатися «екстремальним» містом, де на кожному кроці яма чи відкритий люк. До всього додається ще й невтішна статистика ДТП, адже від водіїв авто велосипедисти також нерідко страждають. За даними ГУМВС у Закарпатській області, лише від початку серпня маємо три нещасні випадки за участі велолюбителів, у двох із яких постраждали діти.
Нашим європейським сусідам у вирішенні цього питання можна лише позаздрити. У Данії, наприклад, пересічний мешканець за рік проїжджає на велосипеді 893 кілометри. В багатьох інших країнах двоколісний транспорт можна взяти на прокат одразу на вокзалі. Зрозуміло, що такого роду популяризація — результат успішної політики уряду, який дбає про здоров’я своєї нації. Можна, звичайно, спробувати закликати ужгородців масово пересідати на велосипеди, бо це корисно. Але постає інше питання — наскільки безпечно кататися містом? Крім того, і за комфорт тут не розпишешся, хоч Закарпаття, можна сказати, «в Європи під боком».
Статистика свідчить: кожен учорашній автомобіліст на велосипеді — це мінус один автомобіль, що стоїть у заторі. Кількагодинні автомобільні черги Ужгороду поки що не загрожують, хоча «парниковим ефектом від вихлопних газів» тут запахло вже добряче. Чи то близькість «велосипедної» Європи, чи турбота про екологічне майбутнє, чи, можливо, й звичайна людська потреба у саме такому пересуванні роблять свою справу в напрямку популяризації саме цього двоколісного транспорту.
Опитування, проведене на сайті газети «РІО», rionews.com.ua, про те, чи готові городяни пересісти на велосипед задля збереження екології міста, показує, що найбільшу кількість голосів отримала ствердна відповідь, яка при цьому мала уточнення «якщо в місті будуть стоянки та велодоріжки»
МОЖЛИВОСТІ ТА ПЕРЕВАГИ ДВОКОЛІСНОГО ТРАНСПОРТУ ПОТРЕБУЮТЬ ХОРОШОЇ РЕКЛАМИ
Попри відсутність належних умов молоді ужгородські активісти, що полюбляють свист вітру у вухах, а найзручнішим засобом для пересування вважають двоколісного друга, вже давно оцінили його переваги порівняно з автотранспортом. «За 25 хвилин на велосипеді можна доїхати з одного кінця міста до іншого. В години пік це чудова альтернатива громадському транспорту. Перш за все, в переповненій маршрутці всі, як правило, нервують. По-друге, значно обмежені витрати на пересування», — стверджує ужгородець Віталій.
Щодо вартості роверів, універсальний, себто для їзди по місту, можна придбати щонайменше за 1,5 тисячі гривень. Спеціалісти кажуть, що в обслуговуванні велосипед також економний. «Бензин дорожчає, — жартують, — тоді як заклеїти пробите колесо коштує п’ять гривень». Щоправда, напрокат двоколісний транспорт обійдеться в копійчину: 70 гривень за одну добу.
І все ж більшість воліє мати власний пересувний засіб без двигуна. Коли ж велосипедистів починають нервувати пішоходи та водії, доводиться виїжджати за межі автострад. Роман уже понад чотири роки інтенсивно займається велосипедним спортом. Їздить з компанією по гірських хребтах, має відповідне обладнання, на рівнині себе не бачить. «На вихідні чи у відпустку вибираємося в гірську місцевість. Велосипеди завжди з нами, це те, що називають справжнім другом», —каже хлопець.
Що тут говорити про молодь, коли навіть люди в поважному віці з легкістю долають кілометри доріг на двоколісному транспорті. Наприклад, Василь, якому зараз 56, з велосипедом не розлучається понад 40 років. Пропагує активний спосіб життя, має безліч ідей, спрямованих на популяризацію велоспорту в місті. У приклад наводить досвід європейських країн. Вважає, що велодоріжки та стоянки для двоколісного транспорту дуже потрібні у місті, щоправда, є небезпека, що зі стоянок ровери будуть викрадати.
Варто зазначити, що хороші умови для популяризації велосипедного туризму на Закарпатті нерідко надають активісти з інших регіонів. Наприклад, учасники гурту «Фолькнери» на початку серпня саме з Ужгорода розпочали масштабну етнографічну експедицію: мають намір проїхати на велосипедах усю Україну з заходу на схід, подолавши відстань у 2011 кілометрів. Проект «Двоколісні хроніки» започаткований у 2010 році як цикл мистецьких подорожей по світу на велосипедах із метою популяризації української культури та велотуризму.
Серед проблем, з якими стикнулися ще в перший день перебування на Закарпатті, називають неповагу до велосипедистів з боку водіїв автотранспорту.
Щодо місцевих велолюбителів, останнім часом вони активно заявляють про себе найрізноманітнішими акціями та перформансами. Віта Мунчак, одна з організаторок «Night Ride», найпопулярнішого сьогодні велопробігу в Ужгороді, каже, що небайдужі до двоколісного транспорту збираються на площі Театральній щочетверга. Для більш масштабних заїздів потрібне передусім хороше інформування громадськості, особливо у соціальних мережах. «Пригадую, що в першому «Night Ride» було не більше 25 людей. Натомість останній велозабіг зібрав понад 70 двоколісних шанувальників. Цього року він був четвертим, хоча в загальному рахунку — дев’ятим. Найчастіше катаємося вулицями Ужгорода, хоча, буває, вибираємося й за місто. «Нічний» він, насправді, тільки заочно. Збираємося зазвичай близько восьмої години вечора, а їздимо — скільки вистачить сил. Хтось тримається до дванадцятої, хтось і до другої», — розповідає Віта.
Варто сказати, що подібні велозабіги завжди проходять «мирно», громадського порядку активісти не порушують. Приємно, що з кожним роком до них долучається дедалі більше людей. Тому вже встигли започаткувати й традицію фотозвітів кожного «Night Ride». Сьогодні не дивина побачити між учасниками велозабігів батьків разом з дітьми, літніх людей. Найстаршому учасникові — 72 роки.
«Вело-Freedom» — ще один велофестиваль, який відбувся в Ужгороді минулих вихідних. Для учасників організували забіг на роверах по місту, різноманітні змагання та фотоконкурси. Цікаво, що напередодні у ЗМІ поширювали інформацію, мовляв, під час фесту збиратимуть підписи городян на спорудження в Ужгороді велодоріжок та велопаркувальних місць. Втім, міська влада виявилася спритнішою і ще задовго до самого дійства оприлюднила рішення виконкому, згідно з яким Управлінню у справах культури, спорту, сім’ї та молоді спільно з відділом промисловості, транспорту, зв’язку та з питань державного технічного нагляду до 25 серпня розробити схему облаштування велосипедних доріжок та місць паркування велосипедів на території міста.
ДО СЕРЕДИНИ ВЕРЕСНЯ ЗОБОВ’ЯЗУЮТЬСЯ СТВОРИТИ НАЛЕЖНІ УМОВИ ДЛЯ ВЕЛОЛЮБИТЕЛІВ
Своєрідна «активізація» міської влади, очевидно, пов’язана з Європейським тижнем мобільності, який щороку з 16 по 22 вересня проводиться у країнах Європи й має на меті популяризацію здорових способів пересування та зменшення навантаження від приватних автомобілів на навколишнє середовище і здоров’я людей. Доти зобов’язуються реалізувати частину проекту, тому найімовірніше, що перша велодоріжка буде вздовж набережної від ресторану «Венеція» до Боздоського парку. Завершальним акордом Європейського тижня мобільності стане акція «Я сьогодні без машини». Взагалі доріжки мають з’явитися передовсім на набережних Ужгорода. «Зрозуміло, що це буде економ-варіант, тому ми й залучатимемо активістів та меценатів. У деяких місцях це може бути звичайна розмітка. Одна зі стоянок наразі на стадії облаштування. Інші поки що тільки у проекті. Це досить тривалий процес. Треба передбачити дуже багато умов. Один із велосипедних маршрутів може з’явитися і на Минайській», — коментує рішення влади Алла Хаятова, прес-секретар міського голови, і водночас акцентує на тому, що зробити велосипед постійним засобом мобільності вони намагаються вже давно, а те, що буде далі, є тільки продовженням уже розпочатого благоустрою.
Втім водії, перехожі та велосипедисти запевняють у протилежному. Поганий асфальт та відкриті люки неможливо об’їхати. «За два тижні катання на новому велосипеді я вже встигла пошкодити колесо через те, що не побачила дорожню яму», — стверджує Катерина, яка придбала велосипед нещодавно. «Вдень у місті їздити досить екстремально, особливо новачкам. Тому катаюся в основному на набережних та в парку. З іншого боку, в таких місцях велосипедисти нерідко заважають пішоходам, знаю це із власного досвіду. Якби в місті з’явилися велодоріжки та стоянки, це вирішило би багато питань. Сьогодні тішить хоча би те, що у вихідні центр міста закритий для інших видів транспорту і велосипедисти можуть тут безпечно їздити», — коментує дівчина.
Наразі залишається обережно об’їжджати дорожні дефекти або не кататися взагалі. Останній варіант прошу не сприймати надто серйозно. Не варто відмовлятися від улюбленого способу пересування через такий затяжний «процес європеїзації» нашого суспільства. В будь-якому разі намагайтеся їздити на велосипеді хоча би для власного задоволення, якщо немає можливості безпечно використовувати його як транспортний засіб у місті.
* * *
ДО ТЕМИ
Велосипед — у багажник автомобіля
В Копенгагені можна взяти велосипед напрокат безкоштовно, причому на будь-який час. Такі велосипеди заборонено використовувати поза Копенгагеном, порушника чекає штраф у 1000 крон від першого ж зустрічного поліцейського. Незвичайний дизайн і колір велосипедів не дозволяють їх викрасти і видати за власні. Аналогічна програма є і в Гельсінкі.
Безкоштовно орендувати велосипед можна і на території парку Hoge Veluwe в Голландії та інших місцях.
В Амстердамі, що називає себе велосипедною столицею Європи, велосипеди можна взяти напрокат не лише на залізничній станції, а й в пунктах прокату в більшості велосипедних магазинів, у багатьох готелях. Є навіть спеціальний готель для велосипедистів — Van Ostade Bicycle Hotel, де можна орендувати водний велосипед, велосипед-тандем і навіть велосипед для 8 осіб. У цьому місті велосипеди — звичний засіб пересування, значно поширеніший за автомобільний.
У багатьох країнах Східної і Південно-Східної Азії, як-от Китай, Індія та Індонезія, велосипед є одним із основних засобів пересування завдяки низькій ціні.
Найдорожчий велосипед у світі створений дизайнерами компанії Aurumania. Його ціна — 80 000 євро. Він виготовлений із дорогоцінних матеріалів: понад 600 кристалів Сваровскі (штучний дорогоцінний камінь), золото вищої проби та шкіра Brooks ручної обробки. Сьогодні у світі нараховується 10 подібних екземплярів.
Для фанатів фітнесу компанія ElliptiGO створила новий тип велосипеда, створений за принципом особливого велосипедного тренажера. Він не призначений для прогулянок по горах та заміських прогулянок, зате його з успіхом можна використувати для тренування в місті.
Дизайнер Аллен Честера створив велосипед, який можна брати з собою в дорогу. До речі, це гоночний велосипед, який складається навпіл. Коліс, спиць та звичного для багатьох ланцюга у нього немає. Тут використовується принцип механічної передачі. Безумовно, гонщик на такому велосипеді буде дуже виділятися з натовпу своїх колег. Залишається тільки сподіватися на те, що після тривалої подорожі такий велосипед не розпадеться на дві частини.
Інший розкладний велосипед Bikoff створений з вуглецевого волокна та оснащений валізкою з того ж матеріалу, яка може стати в нагоді діловій людині. Загалом, непогано, якщо потрібно проїхати кілька кварталів до роботи. Щоправда, для спортивних цілей він зовсім не годиться.
Фахівці з Volkswagen розробили не просто велосипед, а складаний електроцикл, який зовні дуже схожий на велосипед. Якщо не брати до уваги його здатність пересуватися завдяки електроприводу, всі інші деталі взяті від звичайнісінького ровера. Він розкладний, і у складеному вигляді цілком зручно вкладається в багажник автомобіля. Електроцикл здатний розвивати швидкість до 25 кілометрів на годину, що також непогано.
Міхаел Якобсен із Данії сконструював велосипед BauBike у стилі Баухауз. Велосипед із рамою із прямих кутів за бажання можна купити у конструктора. Багажник велосипеда BauBike легко міняється на додаткове сидіння, що робить із нього тандем.
Наталія Каралкіна, РІО