Спортивні досягнення Закарпаття в 2011 році
Срібні медалі «Карпат», відставка одіозного Ігоря Гамули, відновлення місцевого хокею, неочікувані успіхи фрістайлістів, про яких усі забули, – саме такими подіями запам’яталося спортивне Закарпаття в 2011-му.
Гучних перемог, звісно, не було, але цей рік можна назвати успішним. Хоча б тому, що своїми результатами закарпатські спортсмени підготували хороший грунт для успішних виступів у 2012 році. Адже попереду Олімпіада в Лондоні, куди мають шанси пробитися декілька місцевих спортсменів, новий футбольний чемпіонат Прем’єр-ліги, де нарешті з’явиться закарпатська команда, проведення повноцінних чемпіонатів області з баскетболу та хокею і ще багато чого. Але перед тим, як планувати майбутні звитяги, «Закарпатка» напередодні Нового року вирішила згадати, чого досягли спортсмени минулоріч.
Падіння та політ «Закарпаття»
Рік для футболу видався досить неоднозначним. З одного боку, найсильніша ліга країни знову була без головної закарпатської команди, «Говерли-Закарпаття», з іншого – саме за останні півроку з’явилася надія, що в цьому клубі нарешті настане обіцяна стабільність. «Говерла» в рік Кроля пережила чимало – втрату популярності через відставку Ігоря Гамули, весняний провал (6 місце в чемпіонаті), зміну назви та керівництва, повільний підйом та повернення команди на лідерські позиції в Першій лізі. А ще було декілька серій протистоянь клубу із стадіоном «Авангард», які поки що ні до чого не призвели. Наразі команда та її вболівальники в гарному настрої – в неї хороший тренер, стабільна гра та шанси для того, щоб попасти в Прем’єр-лігу влітку. Доволі вдалим виявився рік і для іншого лідера крайового футболу -«Берегвідейка». Цього року вони не тільки вже втретє стали чемпіонами області, а ще й відкрили для себе нові горизонти – в розіграші Кубка України, де грали вперше, дійшли до 1/16 фіналу. Там протистояли резервістам харківського «Металіста», подарували при цьому своїм уболівальникам велике свято й отримали безцінний досвід гри з командами вищого рівня. Єдине, що розчарувало, так це той факт, що прогресувати берегів-цям нема куди – вони так і не наважуються податися
до другої ліги української першості, тобто нових викликів у «Берегвідейка» не буде і тому про подальший прогрес команди говорити складно. А ось чий розвиток можна відмітити – так це ФК «Середнє». Команда цьогоріч виграла Кубок області, чим змусила рахуватися з собою грандів місцевого футболу. Подарував 2011-й Закарпаттю і нових зіркових місцевих вихованців. Якщо про Юрія Чонку та Роберта Гегедоша, які цього року почали грати за дубль «Металіста», ще рано щось говорити, то про Юрія Путраша вже саме час. Вихованець міжгірського футболу не тільки перейшов до «Таврії» – команди вищого класу, а й став її основним гравцем, що свідчить про його швидкий прогрес.
«Срібна» перемога
Цей рік справді видався вдалим для закарпатського гандболу. Місцеві «Карпати» чудово провели минулий сезон і ще краще грають у нинішньому. Команда Бориса Петровського досягла історичного тріумфу – виборола срібні медалі чемпіонату Украї ни, пропустивши вперед лише одвічного чемпіона останніх років – криворізьку «Спарту». Подібний успіх «змусив» ужгородок грати в єврокубках, де їм просто не пощастило з жеребом, і думати про чемпіонство. Тим більше, цьому сприяли два фактори – спортсменки «Карпат» повні амбіцій та голодні до перемог, адже в своїй кар’єрі ще нічого не вигравали, та і конкуренція в українському гандболі стала слабшою – «Спарта» практично розпустила всіх зірок по світу, чим суттєво послабила свій рівень. Тому «Карпати» з першого матчу нового сезону почали доводити свої претензії на звання кращої команди країни і видали феєричну серію з 9 перемог поспіль, програвши лише однин раз. Тому в наступному році слід завершувати розпочате. Ще до позитиву цього року можна віднести і той факт, що нарешті гравців «Карпат» стали запрошувати до лав національної збірної, а капітан ужгородок Наталія Туркало цілком може стати її основним гравцем.
Із прицілом на Олімпіаду
У 2011 році варто згадати і про закарпатське фехтування. Вони ще раз нагадали всій країні, що на Срібній Землі готують одних із найкращих мушкетерів у країні. Місцеві фехтувальники зібрали цілий букет нагород на турнірах різного рівня. Але основне досягнення – це можливе потрапляння най-
кращого мушкетера краю Анатолія Герея на Олімпіаду в Лондон. Звісно, він ще остаточно не оформив заяв ку на участь, але шанси для цього має непогані – потрібно хоча б увійти в трійку лідерів на останніх 4-х турах Кубка світу. Підтвердив Ужгород своє реноме міста фехтувальників і тим, що приймав цьогоріч чемпіонат України, де успішно виступили краяни – вперше в історії ужгоро-дець Анатолій Герей виграв «золото» у шпазі, а жіноча команда з рапіри (Ольга Куценко та сестри Рапінці) виборола «бронзу». А ще в місті відкрили унікальну школу фехтування на базі НВК «Гармонія» (колишня ЗОШ № 17 у мікрорайоні «Доманинці»).
До речі, не тільки фехтування представлятиме наш край на Олімпіаді в Лондоні. Як повідомив на прес-конференції голова Закарпатської ОДА Олександр ЛеДиДА, поїхати влітку у Великобританію можуть і два місцеві майстри з греко-римської боротьби – Руслан Ісрафілов та Євген М’який. Ось хто ще міг би поїхати із Срібної Землі на Олімпіа-
ду – так це пауерліфтери. Юна Єлизавета Бан та Євген Криса з Ужгорода здобули просто чудовий результат -«срібло» на чемпіонаті світу серед юніорів. Проблема в тому, що пауерліфтинг – не олімпійський вид спорту…
У перспективі можна сподіватися і на дзюдоїстів. Місцева юна зірка – Владислав Діброва – на початку року переміг на чемпіонаті України серед юніорів, а в листопаді став 9-м уже на дорослому рівні. Звісно, про вояж влітку в Лондон мова не йде, а ось через 4 роки в Ріо-де-Жанейро – цілком може бути…
Забути фрістайл, відродити хокей
Запам’ятають цей рік на Закарпатті і завдяки відродженню двох доволі популярних серед краян, але, в силу певних обставин практично забутих видів спорту – баскетболу та хокею. Перший хоч і існував раніше, але тільки цього року федерація спромоглася організувати нормальний чемпіонат. Не за один день для галочки, як раніше, а повноцінний – у 4
етапи, з плей-офф, фінальною грою і т.д. До того ж продовжує прогресувати БК «Ужгород» – цей сезон вони закінчили на другому місці в групі у Першій лізі. Відродили в обласному центрі і хокей, у який востаннє грали в місті над Ужем, здається, в 1986 році. Наразі знайшлися меценати, які відкрили ковзанку, налагодили роботу федерації, зібрали команду «Закарпатські ведмеді», заявили її в Західноукраїнську лігу. І почали грати, причому непогано – цього тижня, зокрема, вони просто «розмазали» по ужгородській ковзанці гостей із Луцька – 15:1. Паралель-ними темпами розвиває федерація і дитячий хокей, запрошуючи малюків у секції. Тому цілком можливо, що з часом в області з’явиться не любительський, а професійний клуб. До речі, те саме стосується і баскетболу.
Здивувало в 2011-му не тільки відродження хокею, а й успішні результати закарпатських фрістайлістів (лижних акробатів), про яких у Києві давно забули. На початку року з’явилася інформація, що два мукачівці, Станіслав Кравчук та Енвер Аблаєв, вітчизняні лідери з цього виду спорту, завершать професійну кар’єру через те, що у всеукраїнській федерації лижних видів спорту на них уже просто не розраховують. Натомість «акробати» довели, що списувати їх рано, і 5 разів піднімалися на п’єдестал етапів Кубку світу! Щоправда, це поки не дуже вплинуло на бажання чиновників їх «списати». Наскільки відомо, з ними новий контракт на виступи досі не укладений. Трохи краща ситуа ція із сноубордом. Принаймні на ужгородців Аннумарі Чундак та Йосипа Пеняка ще розраховують. Вони в цьому році також радували результатами – обидва виграли чемпіо нат України, а Чундак, окрім того, ще й виборола другу сходинку на Універсіаді та потрапила в 16-ку кращих на чемпіонаті світу.
Словом, світових рекордів закарпатські спортсмени не встановили, але Новий рік зу-стрінуть із гарним настроєм. У рік Чорного Дракона відбудеться багато спортивних подій, серед яких окремо слід виділити ЄВРО-2012 та Олімпіаду в Лондоні. Якщо на першу – 90%, що не поїде жоден закарпатський футболіст, то на другу краяни мають потрапити. Принайм ні саме цього ми хочемо попросити в Діда Мороза на наступний рік.
Денис ФАЗЕКАШ, “Закарпатська правда”
