Геї та лесбійки в Україні влаштовують весілля та народжують дітей
У Міжнародний день боротьби з гомофобією ми дізнавалися, як живеться представникам сексуальних меншин в Україні.
Амстердам, весна. На палубі теплоходу, зворушливо взявшись за руки, стоять два юнака. Вони обіймаються і зрозуміло, що це не просто дружній жест – ці дві молоді людини – геї.
Місцевих така картина зовсім не дивує: люди проходять повз, абсолютно не звертаючи уваги на закохану пару. Чи можете ви уявити схожу ситуацію в нашій країні? Навряд чи. Більшості представників сексуальних меншин доводитися приховувати на публіці свою орієнтацію.
Реальна ситуація
Тим не менше, в Україні люди з нетрадиційною орієнтацією все активніше починають пробиватися у світ. Особливо помітною ця тенденція стала в останні два-три роки. Наприклад, ще в 2006 році представникам сексуальних меншин складно було отримати в оренду у місцевої влади приміщення для створення своєї організації. Вже у цьому році наші чиновники цілком відкрито обговорювали питання – бути чи ні бути гей-параду в Києві.
Більше того, минулого року в Україні Міністерство юстиції легалізувало Всеукраїнську громадську організацію лесбійок, геїв, бісексуалів і трансгендерних людей (ЛГБТ). І цій організації цілком успішно вдалося загальмувати розгляд двох законопроектів, поданих народними депутатами від Партії Регіонів (№ 8711 співавтор – Юлія Ковалевська та № 10290 автор – Вадим Колесніченко), які, на думку представників ЛГБТ, ущемляли права сексуальних меншин.
“Якщо відстежити нормативні та законодавчі ініціативи у нашій країнах, то можна зробити висновок, що в Україні все ж робляться кроки, спрямовані на захист прав сексуальних меншин. Так, ще два роки тому наша держава в числі 47 європейських країн схвалила історичні рекомендації щодо заходів з подолання дискримінації на підставі сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. Проте на ділі в Україні дуже погано ставляться до геїв і лесбіянок”, – говорить Анна К., член столичного лесбійського клубу.
Це дійсно так – негативний настрій і нетерпимість по відношенню до сексуальних меншин, згідно з дослідженнями Інституту ім. Горшеніна, демонструє 72% опитаних українців.
При цьому, за даними дослідження компанії “Тейлор Нельсон Сольфрез України”, 49% опитаних, відповідаючи на питання, чи повинні українці гомосексуальної орієнтації мати такі права як всі інші громадяни Україна, відповіли ствердно, 36% – негативно, ще 15% не визначилися з відповіддю.
“Це культура, вихована радянською ідеологією, інформаційним вакуумом. До того ж при Радянському союзі в кримінальному кодексі була стаття, що передбачає покарання за гомосексуалізм. Нарешті, це боязнь, що проявивши толерантність по відношенню до проблеми, тебе не зрозуміє суспільство”, – пояснює причини психолог Олена Довга.
Втім, справа не лише в психології. Куди складніше геям і лесбіянкам вирішувати свої проблеми на законодавчому рівні. Адже українське законодавство не забороняє такі відносини між людьми однієї статі, проте узаконити свій союз вони не можуть.
“Я хочу узаконити свої стосунки з хлопцем. За сім років спільного життя ми купили машину, а за допомогою наших батьків – квартиру. У нас є собака та хом’як. Я не хочу жити в підвішеному стані. Цивільний шлюб мене не влаштовує. Якщо зі мною щось станеться, мій друг залишиться без всього. Ми не хочемо особливої уваги, ми просто хочемо розписатися і жити мирно і тихо”, – говорить Максим Кричевський, веб-дизайнер.
“Є й інша сторона медалі – якщо гетеросексуальна пара розходиться, навіть якщо вона живе в цивільному шлюбі, то сторони можуть вирішити в судовому порядку питання розділу спільно нажитого майна, ми такої можливості позбавлені, адже наші відносини навіть під поняття “цивільний шлюб” не потрапляють”, – каже лесбіянка Анна К.
Ще одне питання, яке періодично піднімають представники сексуальних меншин – це відсутність можливості усиновлення дітей. Відповідно до Сімейного кодексу, всиновлювати дитину в Україну можуть тільки різностатеві пари.
Потенційні ризики
Тим часом Міжнародна асоціація лесбіянок і геїв (ILGA) визнала Україну однією з найгірших країн в Європі у сфері дотримання прав гомосексуалістів. Згідно зі складеною експертами “райдужною картою”, гірша ситуація лише у Росії та Молдові.
Звичайно, в нашій країні представники сексуальних меншин обмежені в можливостях, однак у порівнянні з країнами Сходу, де одностатеві стосунки караються стратою або тривалим позбавленням волі (позбавляють життя за одностатеві відносини в Ірані, Афганістані, Саудівській Аравії, Ємені, Сомалі, Судані, Нігерії та Мавританії), в Україні все виглядає не так вже безнадійно.
Наприклад, майже в усіх великих містах України є спеціальні нічні клуби для представників нетрадиційної орієнтації. До того ж, за словами співрозмовників ТСН.ua, в деяких цих клубах геїв навіть розписують.
“Так, це формальність. Юридично тобі це нічого не дасть. Але все одно, ти можеш зіграти весілля, запросити друзів, влаштувати вечірку. Деякі влаштовують весілля он-лайн”, – говорить Максим Кричевський.
Намагаються вирішити питання і з поповненням у родині. Так, киянки Марія та Наталія подумують народити свою дитину. “Є штучне запліднення. Народжувати буду я, ми вже визначилися. Донором сперми буде наш друг – гей. Зараз обстежую організм, кинула курити, зайнялася спортом, хочу, щоб наша дитина була здоровою”, – говорить Наталя.
А 15 травня цього року Кабінет міністрів зареєстрував у Верховній Раді законопроект про боротьбу з дискримінацією за расовою, національною і статевою ознаками. Зокрема, до форм дискримінації урядовий законопроект відносить “рішення, дії або бездіяльність”, спрямовані на “обмеження прав особи за приналежність до певної раси, через колір шкіри, релігійних чи політичних переконань, статі, віку та інших ознак, а також гоніння і підбурювання до таких дій”.
Згідно з документом, людина, що відчуває будь-які прояви дискримінації на свою адресу, може звернутися до суду або до уповноваженого Верховної Ради з прав людини.
Втім, не виключено, що даний законопроект має під собою винятково політичне підгрунтя. За словами виконавчого директора Всеукраїнської громадської організації “Гей-альянс України” Тараса Карасійчука, в Україні органами юстиції зареєстровано близько трьох десятків громадських і благодійних об’єднань ЛГБТ.
Тільки на сайті qguys.com.ua, головному профільному ресурсі країни, зареєстровано більше 45 000 геїв зі всієї України віком від 17 до 79 років. А за даними гей-форуму України, в нашій країні налічується від 800 000 до 1,2 млн лесбіянок, геїв, бі- та транссексуалів. Це 1,7-2,6% населення країни. Погодьтеся, це вельми відчутний відсоток голосів, за який українським політикам ще належить поборотися.
Рівність з пелюшок
Європа ж вирішує питання толерантності до гомосексуальних пар у нетрадиційний спосіб. Так, у Швеції практикують безстатеві дитячі садки. Серед дітей немає “хлопчиків” або “дівчаток”, вони просто “друзі”. Працівники даної установи всіляко уникають займенників “він” і “вона” (han і hon по-шведськи). Натомість вихователі використовують безстатеве “hen”, відсутнє в класичній шведській мові слово, проте яке активно вживається в жаргоні гомосексуалістів і феміністок.
Вихованці цього дитячого садка разом грають з лялькової кухнею, займаючись “приготуванням їжі”, і тут же, поруч з дитячою кухонькою, викладені набори іграшкових будматеріалів, щоб у свідомості дітей не виникало бар’єрів між такими заняттями, як приготування їжі і будівництво.
Завідуюча дитячого садка зазначає, що її завдання – створити обстановку, терпиму до гомосексуалістів, лесбіянок, бісексуалів і транссексуалів. Тому дітям вона дає читати такі книжки, як, наприклад, історію про двох самців-жирафів, які переживали, що не можуть мати дітей, поки не знайшли покинуте крокодиляче яйце. Та й майже всі книги в цьому дитячому садку розповідають про одностатеві пари, одиноких батьків і дітей-сиріт.
Виключені такі казки, як “Білосніжка” або “Дюймовочка”, оскільки вони наповнені традиційними гендерними стереотипами.
Примітно, що дітей з садка не просто не забирають – в даний заклад стоїть велика черга із сімей, які бажають віддати свої малюків на такі от уроки толерантності.
Світлана Єрьоміна
