В Ужгороді працює виставка Гавриїла Глюка з нагоди його сторіччя
В Закарпатському обласному художньому музеї ім. Й.Бокшая відбулася презентація виставки робіт заслуженого діяча мистецтв УРСР Гавриїла Глюка з нагоди його сторіччя.
Тут зібрались художники краю, викладачі та студенти Закарпатського художнього інституту, представники обласної та міської влад, інтелігенції та громадськості Ужгорода…
Народився 19 травня 1912 року в місті Сігеті – тодішньому центрі Марамороського комітату Австро-Угорської монархії, до складу якої входило й наше з вами Закарпаття. Як відомо, по завершенні Першої світової війни, а далі – і після Другої, Сігет і 14 сіл на протилежному березі р. Тиси опинились у складі Румунії.
Спочатку сім’я Глюків проживала в Сігеті де Гавриїл навчався у місцевій початковій школі, опісля закінчив 4 класи Мараморош-Сігетської гімназії. Уже в ці роки полюбляв малювати.
У 1926 році він опинився в Будапешті. До 1931 року опановував ази мистецтва в Будапештському художньому училищі, а вечорами вдосконалював техніку малюнка на вечірніх курсах Вищої школи образотворчого мистецтва. Тут доля звела його з відомими учнями великого угорського художника Мігая Мункачі та іншими професорами школи. То ж продовжив навчання у Будапештській художній академії.
Невдовзі він повертається до рідного Сігета, де працював скульптором. Як громадянин Румунії, був призваний до лав її армії і в 1933-1936 рр. служив у кавалерії у місті Сібіу. Демобілізувавшись, проживав у Бухаресті, оскільки через підданство не мав змоги поїхати до Чехословаччини, де були батьки. Пізніше переїздить до Кишинева й продовжує навчання в місцевому художньому училищі.
Велика Вітчизняна війна – як окрема сторінка його життя: важка, доленосна і сповнена гострих вражень і почуттів, що не могло не позначитись на тонкій, вразливій душі художника. Після возз’єднання Бесарабії з Радянським Союзом Гаврїл був мобілізований у трудову армію, де працював у технічному з’єднанні, на будівництві залізниці та інших об’єктів у Дніпропетровську, Елісті, Сталінграді.
Мав проблеми з відмороженими ще під Сталінградом ногами. Завдяки старанням лікарів ноги вдалося зберегти, та вони боліли. Часом нестерпно. Після війни художник повертається до Кишинева. Тут він знову включається до мистецького життя.
Приїзд на Закарпаття у 1947 р. приніс Глюкові радість зустрічі з рідними після їх поневірянь концтаборами та можливість продемонструвати свою майстерність перед новим глядачем. На рахунку митця більше 150 виставок – обласних, республіканських, закордонних.
Визнання і славу принесла Глюку картина “Лісоруби на вахті миру” (1950 р.), яка експонувалася в Москві у 1954 р, а згодом – в Лондоні, Парижі. У 1958 р. ця художня робота була представлена на Всесвітній виставці у Брюсселі. Вона принесла художнику визнання і славу: він був нагороджений Великою срібною медаллю, з врученням Диплома.
З 1946-го року картини Гавриїл Глюка експонувалися на багатьох виставках колишнього Союзу та за кордоном. Глядачі могли з ними ознайомитись у Варшаві, Нью-Йорку, Фінляндії, Земплинській Ширяві (Чехословаччина), Болгарії, на Кіпрі, у Будапешті. Його художні роботи можна побачити у 39 краєзнавчих і художніх музеях України. 135 робіт художника зберігаються в колекції Закарпатського художнього музею ім. Йосипа Бокшая, а понад 30 творів – у Національному художньому музеї в Києві. Зберігаються полотна Глюка і в колекціях зарубіжних музеїв.
Як зазначали виступаючі, Гавриїл Глюк, безумовно, збагатив своєю творчістю мистецьку скарбницю як нашого краю, так і всієї України!
Про це, зокрема, щиро говорили на відкритті виставки заступник голови обласної ради Андрій Сербайло, заступник голови ОДА Іван Качур, Генеральний консул Словацької Республіки в м. Ужгороді Маріан Мулік, лауреат Національної премії України імені Т. Г. Шевченка, народний художник України Володимир Микита та багато інших…
Андрій Сербайло зізнався, що його проймає гордість за сьогоднішніх закарпатських художників, які шанують своїх попередників та високо цінують їхні здобутки. Така виставка – як доказ тому. Ви прагнете показати світові красу Срібної Землі, який часто називають Божим раєм – що над усі скарби і багатства переконливіша.
На завершення Андрій Андрійович побажав усім добра і міцного здоров’я, творчої наснаги, невтомних пошуків, нових знахідок та сонячного довголіття, повідомили “НЕДІЛІ” в прес-службі облради.
