До сторіччя з дня народження Берегівського благочинного – протоієрея Велеміра Дунди
“Людина жива до тих пір, поки жива про неї память”.
Сто років тому назад народився 16 листопада 1912 року в селі Болотне, Східна Словаччина, в благочестивій сім’ї народився майбутній благочинний Берегівського району – протоієрей Велемір Дунда. Сподіваємося, що всі, хто прочитає ці рядки згадають в своїх святих молитвах про спочилого раба Божого протоієрея Велеміра.
Мітрофорний протоієрей Велемір Дунда (16.11.1912-†04.05.1973)
4 травня 1973 року, після важкої хвороби (операція перитоніту) помер в лікарні міста Берегова, Мукачівській єпархії протоієрей Велемір Дунда, настоятель храму в місті Берегово і окружний благочинний.
Покійний народився 16 листопада 1912 року в селі Болотне, Східна Словаччина, в благочестивій сім’ї.
Гімназію закінчив в місті Ужгороді в 1931 році і там же в 1935 році духовну семінарію. Релігійно налаштований хлопець прагнув до пастирського звання і 12 липня 1937 року був рукоположений в сан священика тодішнім Мукачівським греко-католицьким єпископом Олександром Стойка і призначений на прихід в село Салдобош.
З 1940 по 1949 роки був на приході в гірському селі Чорноголова. В 1949 році, разом з іншими греко-католицькими священика возз’єднався з Руською Православною Церквою, не бажаючи залишати свою паству і церковний послух.
З 1949 по 1958 роки був настоятелем приходського Свято-Успенського храму в селі Дубриничи. З 1958 по 1961 роки – Великому Березному, а від 1961 року і до кончини – настоятель православного храму в місті Берегове і благочинний.
Його старанні пастирські праці отримали високе визнання. У 1958 році був зведений в сан протоієрея.
У 1966 році нагороджений патріаршою грамотою, а в 1969 році – мітрою. У 1969 році під час урочистого святкування возз’єднання з РПЦ в будівлі Мукачівського єпархіального управління у присутності Високопреосвященного Митрополита Київського і Галицького Філарета, архієреїв західної України, багаточисельного духівництва і мирян зробив велику доповідь про положення Православної Церкви на Закарпатті.
У останні роки часто співслужив Високопреосвященному Григорію, архієпископу Мукачівському і Ужгородському в Мукачівському кафедральному соборі, в Мукачівському Миколаївському монастирі, в Ужгородському соборі незмінно виголошуючи повчання після читання святого Євангелія з поясненням священного тексту або ж історії празника. Був одним з кращих проповідників єпархії, з великою ерудицією і любов’ю викладаючи священне Вчення.
Віруючі завжди були раді, коли отець Велемір виходив проповідувати. Його повчання відрізнялися широтою поглядів наочними прикладами і дивною дохідливістю до сердець тих, що молилися.
У місті Берегові і благочинні є багато віруючих угорської національності і покійний завжди прагнув до того, щоб було взаєморозуміння. Для цього служби здійснювалися по черзі на церковно-слов’янській і угорській мовах. Був обізнаний в богословській літературі, особливо любив читати гомілії і твори по історії Церкви. Після нього залишилася збірка проповідей на всі неділі року і на свята.
Був колегіальний з духівництвом, любив свій народ і старанно виконував службові обов’язки, розчиняючи їх завжди релігійним відчуттям. Передчував свою кончину, про що говорив близьким священикам. Просив зробити обряд елеосвященія і причастився Святих Тайн.
У світлу Суботу 5 травня було відспівування покійного в Береговському храмі. Зворушливий чин поховання на Пасху. У обряді взяли участь всі благочинні єпархії, велике число приходського духівництва, а віруючих ледве міг вміщати храм. Мукачівський монастир представляли троє черниць.
Від імені Високопреосвященного Григорія, архієпископа Ужгородського і Ужгородського попрощався з покійним секретар єпархіального управління мітрофорний протоієрей Микола Логойда, передавши архипастирське співчуття сім’ї покійного, прихожанам і товаришам по службі, відзначивши високу гідність покійного пастиря. У багатьох на очах сльози. Протоієрей Брунцвік з Бочкова детально розповів на угорській мові біографію покійного.
Протоієрей І. Поляк, настоятель приходу в Квасове також на угорській мові, по місцевому звичаю, від імені покійного попрощався від високопреосвященного Мукачівського архіпастиря Григорія, духівництва сім’ї, родичів, присутніх і від церковної ради міста Берегова. Похований отець Велемір на міському кладовищі.
Можна сказати, що незабутній отець Велемір був священиком з великої букви, він співчував людським стражданням і прагнув з небесною допомогою їх полегшити. У серцях духівництва, віруючих і всіх що його знали залишиться назавжди світлий образ ревностного пастиря і багато гарячих молитов вознесеться до Господа про те, що упокоїло його благородної душі.
Сподіваємося, що всі хто прочитає ці рядки згадають в своїх святих молитвах про спочилого раба Божого протоієрей Велеміра.
За матеріалами: Пронин Василий, архімандрит
