До реабілітаційного центру в “Синевирі” привезли нового ведмедя

Реабілітаційний центр бурих ведмедів Національного природного парку «Синевир» поповнився ще одним мешканцем. Дворічного 100-кілограмового красеня Вінні співробітники установи доправили сюди 25 грудня з Косівської Поляни, що на закарпатській Рахівщині.

Там він утримувався у приватного власника. Оскільки тварина звикла до людей, великих проблем з транспортуванням не було. Перевезення Вінні забезпечувала група співробітників НПП «Синевир» у складі 5 чоловік. Коли його привезли у центр, то з обережністю дивився на інших ведмедів, адже раніше ніколи не бачив собі подібних, проте невдовзі подружився з ведмедицею Бубочкою.

– Минуло рік з дня створення реабілітаційного центру бурих ведмедів у НПП «Синевир». Ми постійно працюємо над удосконаленням роботи цього спеціалізованого закладу. На площі 12 га для тварин створені усі умови для життя у напіввільних умовах. Центр й надалі прийматиме ведмедів, які потребують захисту. Тут їм гарантована їжа, медичне забезпечення і простора територія, – каже директор НПП «Синевир» Микола Дербак.
– Окрім Вінні у реабілітаційному центрі перебуває ще 6 ведмедів. Найбільшим з них є Дюрій. Йому 8 років. Він став першим мешканцем центру. Привезений у грудні минулого року з Драгобрату, що також на Рахівщині, – розповідає директор реабілітаційного центру бурих ведмедів Ярослав Бундзяк.

Наступною була Бубочка, яку власниця цирку сама віддала у центр, бо та ніяк не піддавалася дресируванню.

Чи не найбільше страждань зазнав ведмідь Потап, який утримувався в тісній клітці кінноспортивного клубу «Барс», що у Луганську. На шиї у нього був ошийник, який власники наділи на тварину, коли вона була ще малою. Ведмідь ріс, а ошийник врізався у тіло, завдаючи нестерпної болі. На щастя, усе це залишилося позаду. Працівники реабілітаційного центру бурих ведмедів НПП «Синевир» врятували Потапа, а рожевий шрам від ошийника вже майже заріс шерстю.

Ведмедицю Розу привезено з Вінничини, де її утримували біля автозаправки, а Іра прожила 20 років на голодній дієті у Хмельницькій області. Зараз про важке минуле цих ведмедиць не залишилося й сліду.

Напевно, радіє новій домівці й Беня. На Вінничині власники довели тварину до важкого дистрофічного стану. Окрім голодування, ведмедя ставили, ще й на розжарену плиту, щоб той почергово перебирав ногами і таким чином вчився танцювати. Хоча усе це позаду, Беня й досі продовжує свій танець, який навчився робити під тортурами.

– Коли його тільки привезли до нас, він був схожий на чудовисько з фільмів жахів. Після реабілітації він набрав вагу, добре харчується, йому подобається купатися у басейні і гратися з Бубочкою. Зараз це вже інший Беня, – каже лікар ветеринарної медицини реабілітаційного центру бурих ведмедів Михайло Маслей.

А от чи заляжуть цієї зими синевирські ведмеді у сплячку – питання залишається відкритим. Хоча вони й нагуляли жиру, але, проживши усе життя у неволі в поганих умовах, вони ніколи не залягали у сплячку, а отже, потрібен більш тривалий час для адаптації, щоб повернувся природний інстинкт такої зимівлі. Лише ведмедиця Іра, маючи поважний вік, недавно пішла у барлогу, щоб там перезимувати.
Юрій Бабічин, начальник відділу екологічної освіти НПП «Синевир»