Двоє альпіністів на Гембі загинули через падіння снігового карнизу
Детальну картину загибелі на Закарпатті досвідчених київських альпіністів – 70-річного Віктора Грищенка та 44-річного Віктора Багмета – відтворив на своїй сторінці в соціальній мережі Фейсбук Микола Дроботенко.
“До тих пір, поки не будуть поховані Віктор Іванович Грищенко і Вітя Багмет, хотілося зберігати мовчання. Але потік відвертої брехні, яке розносять ЗМІ та офіційні особи, досягли критичної маси. Останньою краплею, що переповнила чашу мого терпіння, стала заява глави прес-служби Закарпатської обласної УМНС Наталії Батир, яка прорекла наступне: «Пошукова група виявила місце сходу лавини, вона, до речі, була досить великою – близько кілометра (вона могла зійти лише від крику)».
Я не хочу коментувати подібні перли та іншу нісенітницю, яку підхоплюють і тиражують ЗМІ. Але факт її насадження та закріплення у свідомості людей примушує дати інформацію про справжній стан справ.
Позавчора, 27 січня, не зважаючи на негоду, вперше за час пошуків, до самих верхів ущелини (в якій колись загинув Сергій Ляхімець) дійшов Саша Толстоусов — м.с. з альпінізму і друг зниклих. Там він виявив уламки снігової карниза. На поверхні снігу — лижу, лижні палиці, окуляри і компас Віктора Грищенка. Сповістивши групу друзів, що обстежували сусідню ущелину, забравши окуляри і компас, Саша спустився донизу. Через деякий час на скітур до місця знахідки підійшли Саша Микулич, Юра Черевко і його брат — Костя Черевко. За півгодини вони знайшли і відкопали обох. Вітя Багмет лежав на глибині 0.5 метра. Віктор Іванович — на глибині в метр. Відстань між загиблими — близько двох метрів. Тіла лежали у вузькому жолобі, який дає початок струмка, що приводить до Шипотського водоспаду. Транспортування тіл була проведена на наступну добу силами загону МНС з Женею Чізмарем начолі.
Ні про яку лавину, а вже тим більше масштабну, не йдеться взагалі. Саме тому її сліди і не могли знайти протягом багатьох днів пошуку.
Відновлюючи картину події, зійшлися на наступному. Вже повертаючись додому, орієнтуючись за компасом, двійка в тумані вийшла на сніовий карниз (очевидно, внаслідок поганої видимості, не бачачи його меж). Далі — відрив карниза і ковзання разом з ним вниз. За фатальним збігом обставин, внизу виявився не”викат”, а наповнений глибоким снігом жолоб. В який і затягнуло обох. Зверху накрило уламками карнизу, що розсипався, і злегка «потягнуло» за цими уламками снігу. Все.
Це не лавина. Це погана видимість, заступ за лінію відриву карнизу (в тумані йшли один за одним впритул), і фатальний зрив з падінням у вузький жолоб.
29 січня, машина з тілами загиблих по закінченні всіх юридичних процедур виїхала з Межигір’я в Київ.