Питання встановлення зміни порядку та способу виконання рішень, де необхідний дозвіл опіки та піклування

[Total: 0    Average: 0/5]

imagesНа сьогоднішній день звернення стягнення на майно боржника є дуже розповсюдженим явищем у виконавчому провадженні, оскільки у боржників найчастіше відсутні кошти для належного та своєчасного виконання своїх зобов’язань.
Не рідко зустрічаються випадки, коли звернення стягнення на майно боржника є не можливим без рішення суду, так наприклад неможлива реалізація майна, в якому проживають неповнолітні діти чи особи, над якими встановлено опіку без дозволу на це органів опіки та піклування та відповідного рішення суду.

Слід відзначити, що в Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій законодавець не передбачив випадку, коли передача на реалізацію нерухомого майна, право власності або користування на котре мають неповнолітні, проводиться в ході виконання виконавчого напису нотаріуса. Це в свою чергу призводить до зловживання з боку недобросовісних боржників. Логічним було б прописати право держвиконавця на звернення з цим питанням або до загального суду за місцем виконання рішення, або до адміністративного суду в порядку КАС України.

Відповідно до статті 124 Конституції, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України. Варто зазначити, що виконавче провадження є завершальною стадією судочинства і державними виконавцями здійснюються виконавчі дії в межах наданих їм повноважень, і, лише у порядок і спосіб, визначені цим рішенням.

За змістом частини першої статті 263 КАС за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо, відсутність дозволу опіки та піклування на реалізацію майна тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження – із заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Зазначена норма кореспондується із приписами статті 36 Закону України «Про виконавче провадження». Так, частиною першою статті 36 цього Закону встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Частиною другою статті 263 КАС України передбачено, що суд розглядає питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або сторони виконавчого провадження, що звернулися із поданням (заявою), та осіб, які беруть участь у справі, та у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

«Інструкцією з організації примусового виконання рішень» передбачено нові положення щодо захисту прав неповнолітніх. Відповідно до п. 4.5.9. Інструкції у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають неповнолітні, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

У відповідності до частини третьої статті 18 Закону України «Про охорону дитинства», органи опіки і піклування зобов’язані здійснювати контроль за дотриманням батьками або особами, котрі їх замінюють, майнових і житлових прав дітей при відчуженні житлових приміщень і купівлі нового житла. В зв’язку з цим бачиться закономірною норма Інструкції про те, що у випадку передачі на реалізацію нерухомого майна право власності або користування на котре мають неповнолітні, необхідний попередній дозвіл органу опіки і піклування.

У випадку, якщо такий дозвіл відсутній, державний виконавець звертається до суду, котрий видав виконавчий документ, з заявою про встановлення або зміну порядку і способу виконання рішення. Якщо судом не був встановлений (змінений) порядок і спосіб виконання, державний виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника у загальному порядку, а саме:
• здійснює заходи спрямовані на виявлення майна боржника;
• у разі виявлення майна на яке можливо звернути стягнення, державним виконавцем у порядку ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» здійснюється опис та арешт такого майна та передається на зберігання відповідальній особі;
• з метою подальшої передачі майна на реалізацію державним виконавцем призначається експерт для виготовлення незалежної оцінки вищезазначеного майна;
• за наявності висновку експерта дане майно передається на реалізацію (на прилюдних торгах)

У випадку відсутності такого майна державний виконавець повертає виконавчий документ стягувачеві з підстав передбачених пунктом 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв’язку з відсутністю майна на яке можливо звернути стягнення.

Незважаючи на відсутність вичерпного законодавчого переліку підстав для зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення, суд, керуючись критерієм настання обставин, які ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення, у кожній конкретній справі з врахуванням всіх особливостей ситуації, вирішує питання про їх наявність чи відсутність, а також вирішує питання про наявність чи відсутність причин, які перешкоджають виконанню рішення суду та за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази.

Головний спеціаліст відділу організації та контролю за виконанням рішень Управління ДВС ГУЮ У Закарпатській області Л.В.Урумбаєва

https://zakarpatpost.net

Loading...

Comments are closed.