Останки Золотої Орди в Хусті
Цікавий і доволі неординарний раритет, що вже півстоліття зберігається у Хустському краєзнавчому музеї, чомусь незаслужено обділений увагою. У культурному осередку більше двох тисяч експонатів, але два із них – справжня наукова цінність. Це – культова статуетка богині Шакті та дві ритуальні мавпочки, загублені в місті монголо-татарським військом у період золотоординського нашестя.
Експонати із ХІІІ сторіччя, ніби машина часу, повертають нас у ту сиву давнину, коли Закарпаття було ще слабозаселеним краєм, де в густих пралісах ховалися чужинці зі зброєю в руках, а наші предки займалися виключно землеробством та скотарством…
– Цінна знахідка дійшла до нас завдяки щасливому збігу обставин. У жовтні 1967-го хустянин Іван Бріндзен, що мешкав неподалік Замкової гори, копав котлован для будинку. На глибині двох метрів лопата вперлася у щось тверде. Чоловік розгорнув ґрунт руками і помітив позолочену бронзову фігурку. Обережно вийняв її, почистив і зрозумів, що це – якесь східне божество, – розповідає науковий працівник музею Світлана Дорогій. – Знахідку пан Іван віддав Олексію Рущаку, першому директору і засновнику нашого музею. Фігурку було насаджено на дерев’яну підставку, та, на жаль, вона розсипалася, коли її знімали, щоб роздивитись і вивчити детальніше. Всередині статуетка виявилась порожнистою, у самому ядрі містився шматок зітлілого пахучого дерева. До речі, крім Шакті Іван Бріндзен знайшов ще двох бронзових мавпочок. Усі експонати пройшли експертизу, за результатами якої було встановлено, що їхній вік – не менше сім сотень років.
Слід зазначити, що старовинні культові речі невеликі за розміром, мавпочки можуть поміститись на долоні, а скульптурка Шакті – всього 15х18 сантиметрів.
– Шакті вважалася індійською або ведичною богинею розуму, яка володіла енергією всесвіту та силою космічного простору. Древні язичники вірили, що вона є однією з найважливіших божеств у пантеоні, що дає початок усьому живому, як мати, жінка, прародичка. Її зображали грізною і жорстокою, проте вона виступала в ролі захисниці людей. Хустська Шакті оздоблена намистом із людських черепів, а з її відкритого рота видніються звірині ікла, – ділиться знаннями старший науковий співробітник Хустського краєзнавчого музею Борис Прокопів. – На час походу до нашого краю монголо-татари не сповідували іслам, вони поклонялися ідолам і були дуже жорстокими. Гадаю, що в похід статуетку взяли для захисту війська, як талісман. Справа в тому, що згідно з індійськими віруваннями, Шакті додавала сили, успіху в бою і, як Фенікс, відроджувала з попелу все, що зітлівало. Отже, вояки були твердо переконаними, що, маючи при собі статуетку покровительки, їхнє військо буде нездоланним. Слід зазначити, що 60-тисячна монголо-татарська армія на чолі з ханом Батиєм, вторгнувшись на територію сучасного Закарпаття у 1241 році, спустошувала на своєму шляху все, а населення грабувала та забирала в полон. Це була справді могутня рушійна сила.
– Про те, що фігурка жінки з піднятими догори руками є язичницькою богинею, закарпатські краєзнавці дізналися від головного охоронця відділу Сходу Державного Ермітажу Катерини Ракітної (Петербург, Росія), до якої звернулися за роз’ясненнями. Експерт пояснила, що виявлена в Хусті статуетка-ідол є фрагментом бронзової скульптурної групи, що змальовувала якихось грізних божеств ламаїзму, і має велику наукову цінність, – зазначила директор Хустського краєзнавчого музею Ірина Пригара. – Шакті, згідно зі східним культом, виховувала справжніх чоловіків, воїнів, загарбників. Що ж стосується мавпочок, то вони вважалися символом родючості і доповнювали собою головну богиню, робили її більш могутньою. Згадайте Чінгісхана, що славився силою-силенною дітей… Досі дивує, яким чином неписьменні язичники могли бути такими вправними солдатами.
Цікаво, що древні експонати, які є нагадуванням про могутні цивілізації, ніби випромінюють якусь дивну енергетику азійських степів. Серед туристів багато охочих сфотографуватися біля статуеток та похизуватися перед знайомими світлинами із останками Золотої Орди. Для самих же хустян старовинні експонати є нічим іншим, як монголо-татарськими бовванами, але, з іншого боку, і символами несхитності духу та відваги, бо ж орди хана Батия, від яких тремтіла уся Європа, захопити Хустський замок так і не змогли.
Марина АЛДОН, газета “НЕДІЛЯ”
