На одномандатному виборчому окрузі №68 в Ужгороді і районі зареєструвалося 27 кандидатів у народні депутати
Закарпатські експерти прокоментували засилля ужгородських мажоритарників.
Між тим всього по області кандидатів-мажоритарників є 75.
Ось як пояснили цю ситуацію наші експерти.
Сергій Федака, політолог, доктор історичних наук, професор Ужгородського національного університету:
“Ужгород завжди відрізнявся великою кількістю кандидатів, тут завжди так і було. По-друге, на сьогодні в Ужгороді немає єдиного такого лідера симпатій, тому є дуже багато бажаючих зайняти цю нішу. І по-третє. В Ужгороді завжди палітра така різноманітна: представлені усі спектри політичної картини, тому кожен намагається засвітитися хоча би. Саме ці три причини визначають таку велику кількість кандидатів.
Щодо технічних кандидатів, то вони є двох типів: одні це однофамільці, які ідуть, щоб трохи відтягнути на себе від фаворитів голоси, а другий тип технічного кандидата — це ті, які будуть грати на фаворитів і допомагати їм”.
Мар’яна Колодій, викладач кафедри політології та державного управління УжНУ, соціолог, психолог, культуролог, політолог:
“27 – це ще небагато, бо є такі округи по Україні, де зареєстровано і 43, і 39, але як для Ужгорода у сенсі співвідношення до кількості населення — це забагато. Кілька тут може бути варіантів пояснення цієї всієї ситуацію. По-перше, велика кількість людей, які були ори владі, хочуть при ній залишитися. Вони хочуть зберегти свої повноваження і тому позиціюють себе як досвідчених політиків. Тому багато колишніх політиків залишається.
По-друге, у процесі Майдану, різних акцій громадянської активності з’явилися нові постаті, нові громадські фігуранти, які також хочуть засвідчити свою позицію, показати себе. Я думаю, що частина з таких кандидатів не очікують якихось яскравих кандидатів, але це спосіб заявити про себе.
Третій момент — це технічні постаті. Це одна з виборчих технологій, покликана заплутати виборця.
Для Ужгорода та і для будь-якого виборчого округу 27 – це забагато. У політології є така формула, що виборець може добре вивчити трьох кандидатів і більш-менш познайомитися до 7 людей. Це оптимальна кількість, аби виборці розуміли, за кого голосують. У нас на 20 більше, а це означає, що значна частина виборців буде голосувати навмання. Власне на це і розрахована технологія. Тобто це люди, які мають забрати якомога більше голосів від можливих лідерів.
Четвертим варіантом пояснення може бути те, що кожна політична сила прагне поставити у мажоритарному окрузі свого представника. Я, на жаль, не пов’язую це зі зростанням політичної активності ужгородців та ужгородського району на 68 окрузі.
Загалом не можна сказати, що ця виборча кампанія, принаймні на етапі реєстрації, чимось яскраво відрізняється від попередніх. Очевидно політтехнологи кандидатів користуються старими методами ведення політичною боротьби”.
Мирослава Лендєл, доктор політичних наук, проректор з науково-педагогічної роботи та міжнародних зв’язків УжНУ:
“Причини цього явища у тому, що в Ужгороді завжди виникала об’єктивна проблема щодо висунення нових кандидатів на противагу традиційним кандидатам на посаду мера. І оскільки у місті цього альтернативного нового обличчя не те, щоб не існує, а є певна об’єктивна проблема з його ідентифікацією, то багато молодих політиків пропонують себе позиціювати саме як ця нова альтернатива на посаду міського голови,
А враховуючи, що є багато кандидатів з однаковим прізвищем, то є певна маніпулятивна технологія. Ну і по-третє, є відчуття того, що багато молодих політиків хочуть, можливо, почати свій активний шлях у політиці через балотування на посаду народного депутата, але чудово розуміють водночас, що вони не мають шансів, але можуть зарекомендувати себе.
Ну, і наостанок, я думаю, що є певна боротьба за вплив у виборчій комісії через кандидування своїх представників”.