За живою водою – до Трускавця!
Курорт Трускавець добре відомий чи не в усьому світі передусім завдяки цілющим властивостям своїх унікальних мінеральних вод. «Нафтуся», «Марія», «Софія», «Броніслава» – це далеко не повний перелік тутешніх лікувальних вод, які і є головним фактором оздоровчого процесу, оскільки благотворно впливають на весь людський організм.
Підлікувати у Трускавці свої нирки, шлунково-кишковий тракт, печінку, серцево-судинну, нервову системи та інше прагнуть не лише громадяни України та колишнього СРСР (серед яких переважають азербайджанці), але й поляки, словаки, угорці та німці, які полюбляють наші оздоровниці за природні лікувальні ресурси та низькі ціни як для європейців. Та й загалом, якісно оздоровитися та відпочити тут можна на будь-який гаманець.
Інфраструктура курорту сьогодні може запропонувати послуги навіть найвибагливішим клієнтам – для них тут зведені дорогі й вишукані спа-готелі. Для менш заможних та бюджетних гостей відкриті двері санаторіїв, переважна більшість з яких інтер’єром та культурою обслуговування нагадує машину часу, яка переносить відпочивальників у радянське минуле. Окрім того, бажаючих відпочити чекає чимало приватних пансіонатів, садиб, вілл, більшість з яких мають власну лікувальну базу. Словом, вибирай, що душі та гаманцю ближче.
Переконатися у принадах Трускавецької здравниці випала нагода й мені. На початку лютого ми вирішили трохи оздоровитися. А оскільки добрий знайомий нещодавно побував у Трускавці і поділився своїми приємними враженнями, то, недовго думаючи, зібралися саме туди. Майже тиждень пішов на те, аби визначитися, де саме зупинитися. Перебравши в Інтернеті майже всі відпочинкові заклади, дійшли висновку, що навіть найбюджетніші санаторії нині не такі вже й дешеві. Особливо для пересічного українця, у якого місячна заробітна плата часто дорівнює вартості дня проживання у санаторії. Попри те, що менеджери рекламували низькі ціни у низький сезон, проживання у стандартному (взірця 70-х років) номері з триразовим харчуванням та базовим лікуванням коштує не менше 870 гривень за двох осіб на добу. Та ще плюс – доплата за 6-річного сина. У санаторіях чи готелях вищого рівня ціни починаються від 1300 гривень. Про такі готелі, як «Мед-Палас» чи «Гранд роял» не доводилося й мріяти – там день перебування коштував від 2 тисяч 800 гривень!
Тож, порівнявши ціни та зваживши на те, що головний оздоровчий фактор на Трускавецькому курорті – це «Нафтуся», вирішили оселитися у невеличкому приватному готелі. За двомісний сімейний напівлюкс там правили 250 гривень за добу. Велика кімната, в якій було широке ліжко, диван, обідній столик, холодильник, телевізор, кухонний посуд та гарний санвузол із сучасною душовою кабінкою, нас задовольнила цілком. На додачу ще й безкоштовний автопаркінг під відеонаглядом. До нижнього бювету із мінеральною водою, спокійно прогулюючись, можна було дійти хвилин за 15. Це нас повністю влаштовувало, бо хотіли побільше ходити пішки.
Як розповів господар готелю, 30-річний Олег, це їхній сімейний бізнес. 3-поверховий міні-готель (який має всього один під’їзд) побудували ще його батьки, а нині уже він із дружиною управляють ним. Усього в готелі 6 номерів. Із найманих людей – одна покоївка. У сусідньому під’їзді розміщений ще один готельчик, який має і власну лікувальну базу. Тож, за бажання, можна було обрати деякі процедури. Що ми, не гаючи часу, й зробили. Лікарка Леся Леонтьєва, одночасно власниця сусіднього готелю, розповіла, що це також їхня родинна справа – і готельний бізнес, і лікувальний. Тут надає консультації і її батько – 80-річний професор Лев Якович, а син Леонтій керує господарством. Пані Леся каже, що в Трускавці майже всі тямущі лікарі «при справах», і крім державної роботи у санаторіях чи лікувальних закладах мають ще й приватну практику у готелях власних чи своїх родичів або друзів.
На запитання, чи й справді така унікальна «Нафтуся», лікарка каже, що це не вигадки. За багато десятків років роботи медиком у Трускавці переконалася в тому, що ця вода виліковує чимало хвороб. Вона обов’язково допоможе при захворюваннях нирок, печінки, шлункових хворобах та інших. Прийти попити водичку варто навіть, якщо немає якоїсь серйозної хвороби, задля профілактики. Попивши хоча б упродовж тижня «Нафтусю», ви відчуєте полегшення в усьому організмі. Біоактивні речовини «Нафтусі» здатні суттєво підвищувати імунітет організму, сприяють ліквідації запальних процесів в органах та тканинах, стимулюють виведення дрібних камінців, піску з нирок, жовчного міхура, сечо- та жовчовивідних шляхів, нормалізують обмін речовин, діяльність шлунково-кишкового тракту, підшлункової залози, захищають і відновлюють печінкові клітини, а також виводять з організму радіонукліди та шлаки. Мінеральна вода також має сечогінну, жовчогінну, знеболюючу дію.
Проте лікувальні властивості «Нафтусі» втрачаються при контакті з повітрям, тому пити її потрібно тільки біля кювету.
Хоча… Одного разу ми на 8-10 хвилин запізнилися на «водопій», і бювет був уже зачинений. Чоловік таки попросив робітника дозволити набрати води у пляшку. Оскільки система подачі була вже відключена, за водичкою довелося спускатися у бойлерну. Дорогою у «нетрі» бювету той, по «великому секрету» розповів, що офіційно афішована рекордно коротка дієвість води є легендою, щоб її не розливали у пляшки і не продавали за межами Трускавця, бо тоді – курорту гаплик…
Як би там не було, «Нафтуся» чудово лікує багато недуг – чим довше пити її, тим краще для організму. Пані Леся каже, що була свідком, коли людей привозили немічних, а додому вони поверталися сповнені сил і здоров’я. І зовсім не обов’язково зупинятися у дорогих готелях чи проходити курс лікування у санаторії, можна зняти недорогу кімнату і, проконсультувавшись із лікарем, пити водичку.
Ці слова фахового медика ми взяли на озброєння. Проте вирішили, якщо ми вже на курорті, то гріх не прийняти хоча б кілька оздоровчих процедур. Зупинились на масажі і перлинно-бромних ваннах. Одна ванна коштувала 80 гривень, а 30 хвилин масажу спини та комірцевої зони – 70. Наявність лікувальної бази в готелі – це дуже зручно: варто лише спуститися на перший поверх – і ти вже в процедурній, до того ж у зручний для тебе час. До речі, аналогічна ванна у центральній водолікарні коштувала 34 гривні, а в готелі «Мед-палас» – 200.
Загалом перелік оздоровчих процедур, які пропонують у Трускавці, надзвичайно широкий і різноманітний. Як і ціни на них. Тож, якщо хочете обрати щось для себе, спочатку проаналізуйте вартість у різних закладах. На курорті нині буквально розплодилися невеликі та солідні клініки, приватні лікувальні заклади, різноманітні салони краси, причому чимало з них мають новітнє обладнання та використовують інноваційні світові технології у лікуванні багатьох захворювань. Модною новинкою оздоровлення цього сезону в здравниці є коктейль із зародків пшениці, реклама якого буквально переслідує вас. Тут також можна пройти чи не увесь перелік можливих бальнеологічних процедур, лазеротерапію, Коцубан юмейхотерапію, усі види масажу: від класичного до тайського королівського, гірудотерапію. Словом, усього й не перелічити. Проте, будьте певні, якщо вам потрібна якась, хай навіть екзотична, лікувальна чи оздоровча процедура, тут ви її точно отримаєте.
Щодо харчування. Окрім дорогих ресторанів, у місті діє чимало маленьких кав’ярень, які пропонують сніданки, обіди, вечері за невисокими цінами. Приміром, порція борщу коштує від 10 до 12 гривень, вареники, млинці – 12-15. Якось і ми вирішили пообідати в такій кафешці. За грибний суп, деруни по-гуцульськи, рис з овочами та шампіньйонами у вершковому соусі, курячу відбивну та узвар ми заплатили 100 гривень. Ніби й не багато. Проте якість і смак нас дуже розчарували: у курячій відбивній був лише натяк на м’ясо, а все інше – лізон. А замість шампіньйонів з вершками кілька тоненьких смужечок грибів плавали у рідині із муки та води. Тож більше вирішили не ризикувати. В основному готували в номері самі, кілька разів обідали в ресторанчику «Річка». Ціни там були вищими, ніж у кафе, проте страви – набагато смачніші.
Щодо розваг, їх тут також не бракує. Перш за все, це – знаменитий променад бульваром Торосевича, куди стікається весь відпочиваючий контингент тричі на день по дорозі до бювету. Тут є і торгівля всілякими сувенірами, і картинний вернісаж, а з настанням теплої пори починаються вуличні концерти. У Трускавці є дельфінарій, куди залюбки йдуть як дорослі, так і малеча. Щоправда, ціни трохи кусаються. Приміром, квиток на новорічне шоу коштував 200 гривень, у лютому ціну опустили до 150. Регулярно проходять концерти у Палаці культури, організовуються екскурсії до місцевих родзинок, на риболовлю, до скелі Тустань, до Франкових Нагуєвичів та на … Закарпаття.
Аби урізноманітнити свій відпочинок, ми для себе обрали відвідування басейнів. Почерпнувши інформацію з Інтернету, вирішили відвідати «Хижину спа». За користування басейнами, трьома саунами, соляною печерою та аромакімнатою ми заплатили по 150 гривень з дорослого і 75 з дитини за 6 годин. Наступного разу ми відвідали басейн у санаторії «Молдова». Тут за годину користування плавальним басейном, басейнами з морською гарячою водою, п’ятьма саунами треба заплатити 100 гривень, за кожну наступну – 50. Тож задоволення теж не з дешевих.
Відвідуючи спа-центр, розговорилася із «мешканкою» санаторію. Пані Антоніна, яка приїхала в Трускавець із Дніпропетровська, каже, що вже п’ять років тут відпочиває разом із колегою. Відмічає, що сервіс у санаторії щороку гіршає, особливо харчування. Раніше дієтичні страви були смачні. Нині ж змушені купувати продукти або харчуватися у кафе чи ресторанах, бо їсти те, що пропонують, неможливо. Щодо лікувальних процедур, Антоніна лише махнула рукою: за все доводиться окремо платити, хоча лікування й входить у вартість: консультація лікаря – 100 гривень, масаж – 50, ванна – 50…
П’ять днів нашого відпочинку у Трускавці минули дуже швидко, звичайно, за такий короткий період повністю оздоровитися неможливо. Проте наш настрій і самопочуття свідчили, що «Нафтуся» таки діє! І зовсім не обов’язково витрачати багато грошей, аби зміцнити своє здоров’я.