Унікальна колекція рукописів та стародруків – золотий інтелектуальний фонд Ужгорода
Не секрет, що у пору електронних ЗМІ та інтернету роль бібліотек як провідного джерела просвітництва й науки дещо ослабла, однак їхнє значення як оберегів знань та свідків інтелектуального поступу людства, залишається пріоритетним. Такого висновку не важко дійти, відвідавши відділ стародруків та рідкісних видань Ужгородського національного університету
Світочі і свідки культури
– Дбайливо збережена колекція стародруків є справжнім національним надбанням, свідченням культурних традицій, історичних подій, що ілюструє важливі етапи розвитку історії не тільки Закарпаття, але і Центральної Європи загалом, – каже директор бібліотеки Марія Медведь, з якою ми спілкувалися напередодні Всеукраїнського Дня бібліотек.
Сьогодні у фонді відділу стародруків та рідкісних видань Наукової бібліотеки УжНУ, котрий є джерельною базою для сучасних досліджень, зберігаються 20576 унікальних рукописних та друкованих пам’яток XV–XІX ст. Колекція формувалася більше чотирьох століть і є унікальним джерелом відомостей із загальної центральноєвропейської та вітчизняної історії, історії культури, книги та книгознавства, мистецтва книги та поліграфії. Багато книжок мають цінні прикмети часу: екслібриси, автографи, маргінальні записи видатних особистостей. Фонди відділу включають інкунабули (видання XV ст.), палеотипи (перша половина XVI ст.), альдини, фробени, ельзевіри – видання найвідоміших європейських видавничих фірм XVI–XVIII ст., інші стародруки латинським шрифтом, кириличні стародруки, а також колекцію рукописів.
Інкунабули
– Колекція інкунабул НБ УжНУ складає 32 примірники у 25 одиницях зберігання, – розповідає завідувач відділом НБ УжНУ Юлія Мателешко. – Перша згадка про інкунабули бібліотеки була зроблена Ю.М. Саком на XVII науковій конференції професорсько-викладацького складу у квітні 1963 року. Пошуки інкунабул в книгосховищі бібліотеки Ужгородського університету продовжувались, в результаті було виявлено ще 7 цінних першодруків. У 1963 році їх було 19. На 1974 рік колекція інкунабул складала 24 примірники. У 90-х рр. ХХ ст. було виявлено ще 2 примірники. Решта 6 примірників були виявлені працівниками відділу в 2015 році. Триває наукове опрацювання виявлених інкунабул та публікація результатів роботи. Проте є імовірність, що це не всі інкунабули, адже в каталозі єпископської бібліотеки, укладеному в 1824 році Йосипом Унгварі, значиться 41 інкунабула. Переважна більшість інкунабул знаходиться у задовільному стані, майже в усіх залишилися сліди мідних застібок. На окремих аркушах можна розібрати водяні знаки: терези, голову бика тощо.
Записи на інкунабулах розповідають про те, що ці першодруки завозились на Закарпаття з різних міст Західної Європи вже в другій половині XVI століття і були власністю відомих аристократів, таких як Л. Фекете, Б. Шеффер, І. Фаллаї та інші. Інкунабули були подаровані єзуїтській колегії.
Інкунабули містять твори римських письменників Марка Туллія Ціцерона (промови та ораторські твори), Публія Овідія Назона «Метаморфози», «Героїні», «Фасти», «Скорботні вірші», Валерія Максіма «Про знаменні діяння та вислови», Гая Светонія Транквілла «Життєпис цезарів», Клавдія Птоломея «Космографія».
Окремий розділ складають інкунабули християнських письменників III-VII ст.: Лактанція – «Про божественні установлення», Евсевія Памфілля – «Історія церкви», Иоанна Златоуста – «Про Мафтея», Аврелія Августина – «Трактат про псалми», «Мистецтво проповідування», Орозія – «Історія» та Григорія Великого – «Моральне роз’яснення книг Иова», письменників XII—XV ст.: Иоанна Балба – «Граматика та етимологічний словник», Бернардіна де Сеніс – «Промови», Герсона – «Про наслідування Христа та про зневагу до всіх марнощів світу», Франціска Фідельфа – «Промови та різні твори», Якоба де Ворагіне – «Легенди про святих» та Альберта де Ейб – «Поетична перлина», а також дві Біблії.
Із наявних інкунабул переважна більшість надрукована в 90-х роках XV ст. Дві найдавніші походять із середини 60-х років XV ст. – твір Августина «Мисте-цтво проповідування» виданий Й. Ментеліном у Страсбурзі, та твір Й. Златоуста.
– За місцем видання найбільше інкунабул нашої бібліотеки видано у Венеції, інші – у Базелі, Страсбурзі, Нюрнберзі, Парижі, Авгсбурзі та Ульмі, розповідає завідувач музеєм книги НБ УжНУ Ігор Зомбор. – . Їхніми видавцями були видатні майстри книгодрукування Антон Кобергер, Теодор де Рагазонібус, Баптіста де Тортіс, Бартоломей де Заніс, Бернардін Беналій, Й. Ментелін, Н. Кеслер та інші. Частина інкунабул є дуже рідкісними і не мають відповідників в інших бібліотеках України та колишнього Союзу.
Палеотипи і рукописи
Інший вид стародруків – палеотипи (побачили світ упродовж першої половини XVI століття) – представлений виданнями найбільш відомих європейських друкарів Й. Фробена, Й. Бадіуса Асцезія, Г. Понтіку, Й. Амербаха, П.Ліхтенштейна, Я. Галлера, Л.Суардо, Й. Буколдіана та ін. Сьогодні у фонді відділу нараховуються 225 примірників палеотипів (47 з них виявлено у фонді в 2014-2015 рр.).Велика кількість покрайніх записів приховують нові відомості про далеке минуле Карпатського регіону.
Колекція зберігає видання визначних європейських друкарських фірм XV–XVII ст. — Альдів з Італії (Венеція), Етьєнів з Франції (Париж, Женева), двох нідерландських — Плантена (Антверпен, Лейден) та Ельзевірів (Лейден, Антверпен), а також провідних французьких видавців XVIII ст. Дідо (Париж).
Беззаперечна цінність колекції кириличних видань, до складу якої входять книжки, надруковані слов’янським кириличним шрифтом протягом XV–XVIII ст. У фонді зберігаються такі рідкісні видання, як венеціанські видання «Соборник» з 1538 року, «Псалтир» з 1546 року, «Молитвослов» з 1547 року, знамените «Четвероблаговестіє», видане Філіпом Молдаванином в 1546 році, а також «Триодь постная», надрукована в «странах Македонских, в граде Сканери» магістром Калімом Занеті в 1563 році та інші. Зберігається в бібліотеці і знаменита «Острозька біблія» 1581 року. Серед стародруків ХVІІ–ХVІІІст. можна виділити «Євангелие учительное» Кирила Транквіліона (Рахманів, 1619), «Книга о вере единой» Захарія Копистенського (Київ, 1619), «Києво-Печерський патерик», виданий Інокентієм Гізелем у 1661 році та інші.
Колекція рукописних книг Наукової бібліотеки УжНУ складає 560 одиниць зберігання, серед яких 70 примірників кириличних рукописних книг ХVІ – ХІХ ст. У фонді є рукописи закарпатських письменників, громадських і культурних діячів: В.Довговича, О.Духновича, А.Коцака, рукопис історика М.Лучкая «Історія карпатських русинів» (лат.) у 6 т. (4 книги). У фонді зберігається одна з найдавніших рукописних книг Закарпаття – «Мінея» 1500 р. та інші. Окремо слід відзначити колекції книг з автографами О.Духновича, А.Кралицького, І.Орлая, А.Бачинського та ін. Збереження цього насправді золотого інтелектуального фонду – єдиний спосіб забезпечення повноцінної й різнобічної інформації для майбутніх поколінь дослідників.
фото автора
Василь ІЛЬНИЦЬКИЙ, газета «НЕДІЛЯ», ексклюзивно для zakarpatpost.net