Закарпаття vs Трускавець: як у область масово залучити туристів?
Протягом останнього часу туристична галузь нашої області врешті-решт почала оживати і до нас почали навідуватися туристи.
До цього часу жоден очільник курортної сфери не міг привернути увагу українців до Закарпаття.
Проте туризм прогресує не лише у нас. І прикладом може бути Львівщина.
Скажімо, лише щодо туристичного збору, то за 10 місяців цього року у самому Львові він становив 3 мільйони 194 тисяч грн, а в Закарпатті за 11 місяців – 2 мільйони 144 тисячі грн.
«Протягом одинадцяти місяців поточного року на Закарпатті зібрано 2,144 млн грн. туристичного збору. Це на 47,9 відсотка більше, ніж за аналогічний період минулого року.
У листопаді 2016 року відрахування до бюджету за надання туристичних послуг становлять 398 тис. грн., що перевищує надходження у листопаді 2015 року майже на 48 відсотків. Найбільші сплати з надання туристичних послуг суб’єктами туристичного ринку у листопаді 2016 року надійшли до бюджетів Берегівщини – 74 тис. грн., Свалявщини – 72 тис. грн., Ужгородщини – 62,5 тис. грн., Хустщини – 32,6 тис. грн., та м. Ужгород – 32,6 тис. грн.
Вдвічі зросли надходження за листопад ц.р., порівняно з листопадом минулого року, до бюджетів: м. Ужгорода, м. Мукачево, Виноградівського, Хустського, Мукачівського районів, та у 2,5 раза – у Міжгірському, Перечинському, Тячівському районах та м. Берегово. У Берегівському районі надходження від туристичного збору зросли у 3,5 рази, в Ужгородському районі за цей – вчетверо» – повідомляє управління туризму та курортів ДЕРТ Закарпатської ОДА.
Але все одно виходить, що одне місто заробило більше, ніж уся наша область. І там немає лісів, мальовничих перевалів, грибів, ягід та інших дарів природи, мінеральних і термальних джерел, гірськолижних стягів, замків, санаторіїв… Або візьмемо, для прикладу, невелике курортне містечко Трускавець.
Це – один із найбільших центрів індустрії здоров’я в Україні із населенням 29 тисяч осіб, яке за рік відвідують приблизно 200 тисяч відпочивальників (виходить, що Закарпаття з населенням 1 мільйон 250 тисяч осіб, якщо проводити паралель із Трускавцем, теоретично мали б відвідати впродовж року більше 10 мільйонів туристів, насправді ж ця цифра у цьому році вперше за історію області перевищила мільйон).
У той же час скільки оздоровниць має наша область? Чи не в кожному районі є цілюща мінеральна вода… А чого варті тільки Свалявські курорти! А Шаян! А Перечинщина, а Мукачівщина, Рахівщина, Берегівщина!
І при цьому в області немає жодного п’ятизіркового готелю. А в тому ж Трускавці їх чимало і, до речі, їхня вартість така ж, як у нас за тризіркові, тобто, проживання обходиться набагато дешевше.
Крім того, лікувальні бази, спа-центри, водні процедури порівняно з закарпатськими цінами – майже копійки. Скажімо, басейн, сауни, бані, тренажерні зали можна відвідати за 150 гривень. При цьому умови там дійсно хороші.
Плюс – мінеральна вода і якісне харчування. А ще – для відпочивальників створено умови для цікавого дозвілля. Тож що вибере українець – Трускавець із низькими цінами, дешевими готелями, чи Закарпаття – із дорогим сервісом?
Звісно, небагаті співвітчизники їдуть туди, де вигідніше. Між іншим, цьогоріч там побували туристи із 45 країн світу.
За сезон Трускавець отримує просто фантастичні прибутки. Вражає, скільки на маленькій території санаторіїв та готелів. І багато з них – великі й фешенебельні (хоча є й достатньо ще радянського типу).
Єдине, що в нас дешевше – це харчування. Хоч щось радує.
На жаль, крім розмов, насправді для того, аби привернути увагу гостей, у Закарпатті мало що робиться. І в першу чергу це стосується доріг. Вони в нас не є надто привабливими для гостей, хіба що ними проїхатися прагнуть екстремали. Та,незважаючи на це, наші чиновники не перестають нахвалювати власні здобутки. Хтось зробив центр міста і хизується, ніби витратив на це власні кошти, хтось – допоміг полагодити якусь автотрасу… а от Мукачево взагалі чомусь не може прокинутися зі сплячки.
Виходить, що деякі чиновники не допомагають області, а є навпаки тягарем для неї. Якби не ініціатива приватного сектору, то взагалі б до нас ніхто не їздив, адже державні оздоровчі заклади у жалюгідному стані. Але ж усі «благі наміри» наших керманичів насправді є не чим іншим як їхнім обов’язком, адже вони прийшли до влади, яку тимчасово довірив їм народ, саме для того, аби допомагати рідному краю розвиватися і процвітати.
У той же час радує, що нарешті в Ужгороді запрацювало унікальне «Совине гніздо». Це – справді об’єкт, вартий уваги. Утім відкриття, на жаль, затрималося, та й ремонтували винний льох найбільше за інвестиційні грантові польські кошти, ніж за власні. Проте в обласному центрі останнім часом все одно робиться багато. Місто освітлено, оновлюються фасади, ремонтуються автошляхи, впорядковуються зелені зони, відкриваються нові пам’ятники…
Правда… у розрізі області цього дуже мало… бо ж скільки у нас незаслужено забутих туристами сіл, райцентрів та містечок… скільки невикористаного потенціалу?
Але ж дуже хочеться, аби саме наш край мав найкращі перспективи з усіх курортних зон України… щоб усі дороги вели не в Рим, чи б то в будь-яку іншу область, а прямо в Закарпаття…
