Берегово – місто туристів
Маленьке і ошатне закарпатське містечко у зимові дні випромінює особливий комфорт… домашній. Тут затишно не тільки місцевим, але й туристам. Можливо, саме через це вулиці Берегсаса, як його називають самі берегів чани, завжди людні.
На центральній площі до Різдва встановлено 12-метрову ялинку, між іншим, першу в області, а неподалік – адвентський вінок.
— Тут було чотири свічки, за кількістю тижнів посту. Зараз їх вже немає, адже велике християнське свято, можна сказати, на порозі, – каже пан Олександр. – У Європі такі вінки є традиційними, а ми ж живемо всього за кілька кілометрів від кордону, та й самі фактично є європейцями.
А на подивитись Різдвяні принади Берегова справді як до Європи уже зараз інтенсивно з’їдаються гості з інших куточків України.
— На свята туристів у місті дуже багато, – запевняє місцева мешканка пані Юлія. — Найбільше їх цікавлять термальні басейни, а ще – сауни та дегустаційні винні зали.
Справді, Берегово вважається столицею закарпатського виноробства і туристичні агенції проводять навіть спеціальні тури винницями нашого краю. Не дарма у Закарпатті побутує добре відомий жарт: « Бути у Берегові і не скуштувати вина – все одно, що бути у Римі і не побачити Папу».
— Я — із Луцька, — каже гостя Маргарита Самойлова. — Про вина та мед наслухалася багато. Вирішила покуштувати. А взагалі я думала, що в Закарпатті всюди гори. Приїхала до Берегова з лижами, а тут – навіть снігу немає, покататись не змогла. Виявилося, що спуски зовсім у іншому кінці області. Однак містечко мені дуже сподобалося. Тут можна поплавати навіть взимку, у басейнах цілюща вода. Враження – дуже позитивні.
Цікаво, що пам’ятки архітектури туристів цікавлять не дуже, але з порожніми руками додому з Закарпаття вони ніколи не повертаються.
— Часто гості купують усілякі сувеніри. Найбільше їм до снаги щось місцеве, із автентичним колоритом. Люблять вироби з дерева, з кукурудзяного листя, зараз – новорічні прикраси із соломи та з гілок дерев, різних ангелів та гуцуликів, – ділиться досвідом продавчиня пані Сільвія.
А загалом вражає, що далеко не всі торгівці у Берегові є берегів чанами. Багато хто приїжджає сюди торгувати із Виноградова, Мукачева та навіть із Ужгорода. Реалвзлвують найрізноманітнішу продукцію – тарілки з розписом, хенд-мейд, навіть шкарпетки. І на всякий товар, як кажуть, знаходиться свій покупець.
Окрема тема – кав’ярні. А їх умісті хоч і не дуже багато, але вони також затишні.
— У Берегові є 5-6 престижних ресторанів, куди люблять ходити їсти гості. У нас, наприклад, власник, сам є виробником вина. Отже, дегустувати напої туристам подобається. Спочатку куштують, а потім – беруть навіть додому. А ще – дехто навмисне їде сюди, аби скуштувати наш фірмовий боґрач. Загалом часто замовляють власне закарпатські страви. У нас у меню, приміром, є м’ясо по-будапештськи. Воно дуже цікавить немісцевих. Більшість одразу просять щось національне, а хтось – вибирає вже відомі і звичні для себе наїдки, – розповідає бармен-офіціант одного із закладів Роман Бойко.
А клієнтів у нього завжди чимало… серед них – і австрійці, і англійці, і угорці, і росіяни.
— Найчастіше приїжджають візитери із інших областей України – із Полтави, Дніпра, Запоріжжя, Черкас, Одеси, Харкова, Вінниці. Дуже багато в нас також киян. — Стверджує пан Роман.
У передноворічні дні у Берегові чи не в першому з закарпатських міст починають продавати й живі ялинки – Різдво ж тут більшість святкують римо-католицьке. Придбати лісову красуню можна за 120 гривень. Є й малі ялинки із гілок. Їхня вартість в середньому – півсотні.
А ще – прямо у середмісті малеча має змогу покататися на ковзанці. Там дітлахам справді весело, адже відчути льодовий драйв можуть навіть ті, хто не вміє кататися. Для цього можна проїхатися льодовим покриттям, тримаючись за милого білого іграшкового ведмедика.
Поруч із ковзанкою – будинок культури. Зі слів малечі, там часто проводяться різні розважальні заходи, навіть проходять вистави місцевої театральної трупи.
Крім того, у Берегові є й історичні споруди, скажімо, музей, який насправді є палацом родини Бетлені, римсько-католицький костел, зведений ще у XII столітті, знищений татарами в 1241 році, відбудований в 1370 і відновлений в 1846 році, а також будівля Закарпатського угорського педагогічного інституту, яка колись була палацом комітатського суду. До того ж бегерівчани пишаються палацом графа Бетлена, який в 1620-1621 роках був королем Угорщини.
Загалом вражень про місто чимало… І в кожного з гостей вони свої. Але в більшості місто асоціюється з відпочинком та магазинами, а точніше – з вивісками, адже на багатьох закладах вони двомовні (зроблені українською та угорською), як і вказівники вулиць. Тож чим не закарпатська Європа в очах українського туриста?!
