Як баба Анця когута на Старий Новий рік хотіла зарубати
Непомітно для баби Анці промайнув Новий рік. Тільки й устигла випити бокал шампанського та з’їсти повну тарілку олів’є, як заснула. Прокинулася вранці і думає, що їй снилося, бо ж кажуть, що в чарівну ніч і сни віші.
— Йой, пак кури ми ся снили. Зашто вто? Іду діда позвідаю. Ун усьо знає.
— Не добре, Анцьо, потята. Ото на журу, – відповів старий.
— А качка би тя копнула! Но ти ня й заспокоїв! – нервує баба. Іду уд онучки звідати, она в Інтернеті сидит, ліпше буде знати.
— То, бабко, за китайським календарем рік Півня наступає. Усе просто. Будуть у тебе кури нестися, будеш мати гроші і процвітання! – наголосила Марійка.
— Золота ти моя! Дякую ти за правильноє толкування! Вот есе розумна дітина. Не то што тот пердун, што цілий динь перед телевізором сидит. Айбо майже требало курицю приготовити на сятки. Но небай, на Старий Новий гуд Петю нашого заріжу. Файну поливку з нього зварю. Посидиме, погостимеся, вуп’єме вина мало, – почала розмірковувати баба Анця і відправилася в курник. — Зарізати го треба вже. У холодильнику постоїт. Кури-гріль у супермаркеті не тулько на покупалєлю чекают!
Оглянула вона своїх пернатих і шкода їй півника, але й відсвяткувати Василя хоче, тим більше, що в діда день ангела.
— Притну му фийсов голову і всьо. Айбо сарака такий добрий кугут. Кури ся несут, свої обов’язки виконує справно. Не то што муй старий бімбов, – говорить баба сама з собою.
На те підходить сусідка.
— Анцьо! Што ся позераш на ґаздуство? Лічиш їх? Чи чупакабра когось не понесла?
— Та вибираю, з кого поливку зварити. І шкода ми Петю, айбо і гуд кугута настав, пора му на тот світ ся удправляти.
— Ти што, цімбоко! Ліпше курицю заріж! Кугута шкода!
— Чого? Кури хоть яйця несут, а з нього який хосен?
— Но не кажи так. Я недавно десят кугуту купила і лем єдну курицю.
— Та ти вобще здуріла! Што они з нив зроблять, коли уростут?
— Не знаю. Може хоть юй повезе. А представ, яка музика рано буде, кой рано кукурікати начнут. Усьо село буде слухати й наслаждатися! Усі будильники увержут на сміття.
— Не маєш ти розума. Муй дідо ти лаяти буде, ун як мала дітина сердится, кой го розбудять. А я йду си ще гороскоп почитаю. Дале ся верну, – відповіла стара, прямуючи до хати.
Попросила баба Анця онучку знайти їй на рік астрологічний прогноз. Сіла біля комп’ютера і читає. Побачивши на обличчі старої усмішку, Марійка поцікавилася, що вона такого веселого вичитала.
— Юй! Хоть не звідай! Буде в ня нова любов! А чим фрас не шутит! Я не проти! Може в ня в жизні хоть штось ся помінят. А то муй пердун уже лем лежит си на пецови і нич не чинит. Пише іще, што молодяка си найду і буде в нас страсть велика! Щастя ми звізди навіщували! Потрясу мало старинов! І ще пише, што з новов любов’ю у хижу прийде много гроши. Видко, тот молодюк багатий буде і з машинов. Представляю, як будеме їздити з ним в гори, на курорти, як буде ня водити у ресторани. І я розцвіту, як сорок году тому. А ще тот хлоп шіковний буде! Представляю го вже! Я ся собов займу, буду в спортзал ходити, як паніки, помолодію коло нього, зроблю си причоску, куплю си модну одєджу! Та й ун ми подарки буде всякі дарити. Всі ми сусідки будут завідувати, яка в мене серенча! А дідо… Пак я го й так не лишу, кому го вже старого хрича й так треба. І йому буде добре коло мене, бо дашто му з подарку тоже перепаде, – поринула баба у роздуми.
— Дійсно в тебе гарний гороскоп, — пораділа онучка. — Може й мені щось виб’є з того.
— Само собов! Ти в мене любима! Я тебе з собов у Америку возьму.
— Ти й туди хочеш поїхати?
— Но ай як. Гроші їхні маю, отиць ти за долари робит. Лишилося лиш язик вивчити. Айбо ти ня мало пудучиш, або будеш там нам переводчиком. Інтересно, а де я того фаттьова зустріну.
На це в кімнату зайшов дід.
— Анцьо! Што ти так весело? – питає.
— Та нич. Гороскоп читаю.
— А ти ко по гороскопу?
— Як? Ти зо мнов п’ятдесят году прожив і не знаєш? По китайському – Дракон!
— Ото й понятно. Завто я ся так напудив, коли м тя перший раз у жизні увидів. А я ко?
— А ти — пес. Вічно гавкаш – хоть треба, хоть нєт. Чисто як наш Тузік!
— Но не треба ми твої гороскопи. Читай си. І я йду почитаю. Якраз купивим си газету «Поради».
Вдоволена баба знову пішла в курник.
— Скоро я ся урву із сього задрипаного села, — бурмоче собі під ніс. —І сил ся наберу, і здоровля. І сусіди в ня нові будут, і в самальоті в перший раз у жизні політаю. А удкіть астрологи мене знают? Може они босоркуни просто. Так колись покойна Макрина гадала, лем на картах. Она ми мого старого олуха й навіщовала. А тепер…. Тепер у мене такі плани на гуд! Айбо треба кугута різати. Задобрити символ года мушу. Петя! Петя!
В ту мить півень накинувся на стару, видно передчуваючи, для чого вона прийшла.
— Нєвоя би тя взяла з кугутом! Та што ти си позволяш! Хазяйку поклювати! Зараз я ти вкажу, де раки зимуют!
Баба вже схопила півня, але щось у серці йокнуло. Шкода їй стало Петрика. Він уже три роки жив у неї.
— Я ти сохраню жизнь! Не піднімат ми ся на тя, бітанґо, рука. Та й може кугут ся на ня розгніват, што му брата обезглавлюю. Ліпше куриці шию притну. Поливка і з ниї добра буде, а без Петі ще ся другі кури розлінити годні. Што буде аж ся перестанут нести, – знову поринула у роздуми стара.
Враз до неї обізвалася онучка:
— Бабусю! Бабусю! Ну де ти пропала?
Баба Анця зрозуміла, що затрималася, схопила першу ж курку і зарізала її.
— Но всьо! Тепер мож їсти варити та Старий Новий гуд зустрічати, – полегшено зітхнула вона.
— А на китайський новий рік кого обезголовиш? – усміхнулася Марійка, побачивши що баба заходить у хату з мертвою домашньою птицею.
— А што, ще й такий буде?
— Рік Півня наступить 28 січня! – зауважила онучка.
Стара аж зніяковіла…
— Пак кури в нас іще одинадцять. Айбо аж по три нові годи у місяці, то прийдеся докуповувати. Кулько їх много! І всі вони правильні? Якому з них вірити? – задумалася знову баба Анця.
