Як ужгородці планують відзначити День святого Валентина
Кохання – почуття, що змінює людей, держави і світ. Кожен з нас бодай раз у житті закохується. І зовсім не має значення, чи призводять почуття до штампу у паспорті, чи пара розходиться, головне – відчути ту найвищу насолоду, яку дає любов. Зараз багато хто з ужгородської молоді активно обговорює, як і де святкуватиме День закоханих.
Тож zakarpatpost.net вирішив поцікавитись хто і як планує провести найромантичніший день у році.
– Як на мене, любов повинна буяти в серці не тільки 14 лютого, але завжди. Кохання – це почуття, яке проносять через усе життя. Звичайно, планую здивувати свого хлопця. Я замовила сердечка і ми повісимо їх на пішохідному мості. Він про це ще не знає, – каже ужгородка Аліса.
– Проведу як і всі інші дні у році. Хіба що підемо з дівчиною в кав’ярню і посидимо годинку. Сюрпризів не готую. Вони повинні бути не до свят, а просто так. Хоча дивувати її я люблю. Але якось злободенно робити це тоді, коли усі, – зізнається Дмитро.
– Я ніколи не відзначала День святого Валентина. Це – не наше свято. Коханому про мої погляди відомо. Переконана, що це цей день – лише біль для тих, у кого немає пари. Багато молоді починають «накручувати» себе і страждати через це. Я теж колись так робила, – запевняє Руслана.
– Звичайно, святкуватиму. Готую для своєї дівчини торт, подарую їй квіти. Також плануємо посидіти в кав’ярні. Жінкам завжди хочеться уваги, тож зробити щось приємне для іншої людини хіба не цікаво? У Італії, наприклад, день закоханих називають «солодким» і молодь пригощає одне одного тістечками, пряниками, цукерками, – стверджує Андрій.
– До подібних свят у мене ставлення не надто позитивне. Пригадую, кілька років тому у одному з сіл Тячівщини, звідки я родом, пара бурхливо святкувала День Валентина. Випили зайвого, прийшли додому, посварилися. Хлопець почав звинувачувати співмешканку в тому, що вона його мало не зрадила з товаришем. Закінчилося все кулаками. Він так відлупцював її, що нещасна померла. Знаю також чимало історій, коли покинуті партнерами хлопці й дівчата на свято закоханих робили спроби суїциду. Звісно, наші проблеми у наших головах. Однак я святкувати не буду, – ділиться думками Світлана.
– Такі свята – це рекламна індустрія, яка процвітає завдяки закоханій молоді. Скільки валентинок та сувенірів продається до Дня Валентина! А ще – одягу, солодощів, квітів… Свята для людей, яких любимо ми повинні створювати самі і це не має бути якась календарна дата. Або можна, скажімо, відзначити річницю знайомства, весілля чи якоїсь іншої спільної події… Отже, святкувати не буду, – підкреслює Артур.
– Ми з чоловіком купили на 14 лютого путівки в Париж. Це – столиця кохання. Проведемо День закоханих у найромантичнішому місті світу. Крім того, кожен з нас готує сюрпризи. Але про них я говорити не хочу. Вважаю, що потрібно радіти кожній миті життя, налаштовувати себе на позитив і щедро дарувати іншим приємні враження і частинку свого тепла, – каже Юлія.
Більшість ужгородців День Валентина справді планують святкувати. А от щодо подарунків, то багато хто ще не визначився. Але знайшлися й такі, які вже їх придбали… А це – і шкарпетки, і краватки, і парфуми, і білизна, і біжутерія, і телефони, й навіть колеса на автомобіль, чи фарба для принтера…
Дійсно, в Ужгороді живуть креативні закохані…
