Чим є родина для закарпатців?
Чомусь про сімейні цінності найчастіше згадують лише у травні, коли світова спільнота відзначає Міжнародний День сім’ї. Утім… родина є поруч із нами щодня. Хоча останнім часом усе більшої популярності набувають стосунки «на віру», тобто, вільні відносини, а в умовах заробітчанства гостьовий шлюб став майже нормою. Тож чим є для сучасної молоді традиційний штамп у паспорті – обтяжуючим вироком чи заповітною мрію?
Таміла Вовчок
Кожна дівчина хоче відчути себе королевою, одягнути білу сукню і за руку з коханим чоловіком піти під вінець. Звичайно, зараз не середньовіччя і до узаконення стосунків більшість молоді перед тим, як в’язати шлюб пробують жити разом. І це нормально, адже знаючи характер партнера, людині легше зрозуміти, чи це справді її половинка. Є вади, з якими можна змиритися, а є такі, які в подальшому можуть зруйнувати стосунки, скажімо, нездорові ревнощі чи пристрасть до алкоголю. І все ж сім’ю у класичному розумінні слова треба мати, діти повинні народжуватися не безбатченками.
Василь Калин
Дивлячись на своїх батьків, які мучать у шлюбі один одного, навіть не знаю, чи потрібно йти до РАЦСу. Їм жити разом важко, а розлучитись не можуть, оглядаються на те, що скажуть інші. У той же час, я знаю багатьох, які у 20-25 років одружилися і вже через рік-два розірвали шлюб. Є й такі, що перетворили весільний обряд на власну традицію і до 40 років мають за плечима цілий «шлейф» покинутих дружин та чоловіків. Мій знайомий, скажімо, одружився вже всьоме. Йому тільки 35 років, а що ж буде у 60? Тому, гадаю, краще все ж цивільний шлюб, ніж постійні витрати на церемонію одруження.
Анжеліка Коропець
Не кожний шлюб де-юре є сім’єю де-факто, особливо у нас, в Закарпатті. Що то за родина, коли чоловік п’ять років працює в Іспанії чи Італії і спілкується з дружиною тільки по скапу? Якою є його участь у вихованні дітей? Аналогічно, коли заробітчанин приїздить додому з Чехії чи Росії тільки двічі на рік – на великі релігійні свята, залишає вдома всі важко зароблені гроші і знову мчить на чужину, аби рідні вдома купили ще два килими та чотири шафи. Краще мати скромніші статки, але міцну родину. А штамп у паспорті, на мою думку – прості формальності. Головне те, що у душі, а не те, що на «папері».
Юрій Бокоч
Я мрію мати законну дружину і багато дітей. Мої рідні є яскравим прикладом ідеальної сім’ї. У мами нас шестеро і всі завжди були ситими, чистими і доглянутими. Батько ніколи не цурався жіночої роботи, міг і борщ приготувати, і випрати дитячі шкарпетки. Крім того, вважаю, що жінка не повинна працювати, бо це «розхитує» стосунки, підштовхує її до зрад. Покликання прекрасної половини – бути матір’ю, а не заробляти на прожиття. Цим повинен займатися чоловік. Гадаю, одруження повинне супроводжуватися не просто «штампуванням» паспортів, але й неодмінно – релігійним обрядом. Тільки так родина є родиною і перед людьми, і перед Богом.
Тамара Волошин
Нині у світі існує безліч різновидів шлюбних стосунків. У Закарпатті вже теж не дивина, коли жінка є матір’ю-одиначкою, чи коли молода пара перед тим, як іти до РАЦСу спочатку навідується до нотаріуса, аби укласти шлюбний контракт. У першу чергу треба думати про себе і ніколи не звертати увагу на те, що говорить суспільство. Якщо добре жити у вільних стосунках – будь ласка, хочеться пишного весілля та офіційного оголошення чоловіком і дружиною – без проблем, якщо це влаштовує обох. Моя мама тричі брала шлюб, але врешті-решт знайшла те, що шукала – ідеального партнера. Мені він не батько, але хочеться, аби саме така людина була поруч усе життя.
Іван Кострець
Вільні стосунки – це воля у всіх значеннях слова. Обох партнерів ніщо не обтяжує, не «зв’язує» руки, а це робить відносини більш гармонійними. Весільний шаблон взаємин через страх залишитися наодинці, на моє переконання, дурниці, адже від розлучення застрахуватись і так нереально. Ніколи ніхто нікому не може дати гарантії, що двох сучасних людей розлучить тільки смерть. Однак якщо дівчина вагітніє, то стосунки неодмінно треба узаконювати. Діти мають народжуватися у шлюбі, їх не знаходять у капусті, тож вони офіційно повинні мати і батька, і матір.
Отже, родину сьогоднішня молодь бачить по-різному, шукаючи у стосунках передусім комфорту та не забуваючи про власну самоідентифікацію. Мало хто прагне розчинитись у партнерові цілковито. Для когось же друга половинка ввижається не другом, не компаньйоном, а прислужником, що має відмовитись від особистого щастя та самовдосконалення заради іншого. Можливо, саме через це у нас така невтішна статистика розлучень. У будь-якому разі, чужа сім’я – це завжди темний ліс… Тож якою саме повинна бути родина – кожен вирішує для себе індивідуально.
