Перший у Закарпатті монумент Шевченкові встановив в угорськомовному селищі росіянин

Сьогодні ми святкуємо 203-річчя від Дня народження Шевченка, який є однією з найвидатніших постатей України всіх часів. І хоч він ніколи не ходив закарпатською землею, у нас його теж шанують.

Закарпатський Козбзар чи… «переродження» Леніна

Передусім хочеться згадати про справжні прояви патріотизму та про людей, які йшли ва-банк, не боячись тоталітарного радянського режиму. І одним з таких сміливців є наш земляк навіть не українського походження. Корінний росіянин, колишній мешканець Санкт-Петербурга Юрій Снєтков, відомий наразі, як керівник Закарпатської торгово-промислової палати, встановив монумент Шевченкові в угорськомовному Вишкові… ще в 1979 році (приміром, в Ужгороді пам’ятник Кобзареві на Народній площі відкрили аж через два десятиліття, у 1999 році).

– Це трапилося в епоху, коли про корифея української поезії закарпатці знали ще дуже мало, а багато хто взагалі навіть поняття не мав про діяльність великого поета, – розповідає пан Юрій. – Якось, повертаючись увечері з роботи додому, я знайшов у рівчаку обезглавлений пам’ятник. Він зовнішньо нагадував Іоана Предтечу після усікновення. Гадаю, це була статуя Леніна, проте, як вона потрапила до канави досі ніхто не знає. Отже я підібрав скульптуру, обчистив її і вирішив подарувати мешканцям Хустського району свято. Мій працівник Олександр Остапенко (нині вже покійний) зробив Тарасові голову і прикріпив її до постаменту. Таким чином креативний постамент Шевченкові в селищі гірняків ми прилаштували власними силами та без використання бюджетних коштів. Звичайно, місцеве населення через те, що у невеличкому населеному пункті було встановлено перший у області пам’ятник Кобзареві раділо. До речі, у селищі  із глибини віків мирно співіснують різні національні меншини, однак більшість вишківчан є угорцями. Але… як «подяку» за ініціативу я отримав догану від керівництва області за самовільне встановлення архітектурної пам’ятки.

Цікаво, що якщо пам’ятник Кобзареві, встановлений в Ужгороді, коштував 780 тис. євро, то вишівський «Шевченко» обійшовся краянам абсолютно задарма.

37 років тому обливатися «зеленкою» теж було «модно»?

Оскільки вишківський пам’ятник у радянські часи мав далеко не кращий естетичний вигляд (як-не-як хтось таки скульптуру викинув), його вирішити пофарбувати… у зелений колір. Такий «мистецький штрих», правда, подобався далеко не всім, тож у монументальної споруди невдовзі почалося «друге життя» і період відродження.

-Добре пам’ятаю історію знахідки, виявленої поблизу санаторію «Шаян». Головою селища тоді був Іван Копанський. Тож разом із Юрієм Снєтковим він взяв на себе неабияку відповідальність, зробивши з непотребу монумент, – каже газеті «Неділя» Вишківський селищний голова Ярослав Гайович. – У непростий номенклатурний період для монтажу якихось споруд, тим більше пам’яток, потрібно було мати обов’язкову згоду від компартії. Утім два відчайдухи зробили сюрприз для краян самовільно. Встановили Шевченка на території містечка гірняків. І хоч чиновники новації в населеному пункті не раділи, але населення було від монументу в захваті, тим більше, що пам’ятники в ті часи були в дефіциті (за винятком монументів тогочасним комуністичним вождям).

Зі слів пана Ярослава, у 2009 році у селищі проходило облаштування скверика, тож громада зійшлась на думці, що Кобзаря потрібно «перенести» у центр Вишкова.

-Монумент візуально був далеким від ідеального стану. Тож за ініціативи заслуженого митця України, члена Національної спілки художників, скульптора й різьбяра Мікловша Штеця пам’ятку вирішили відреставрувати. Зелений колір, у який було зафарбовано Шевченка, дуже нагадував зеленку. Тому безпосередньо процес «відродження» провів сам пан Мікловш, а фінансово допоміг у добрій справі місцевий підприємець Віталій Глібчук, – наголошує очільник Вишкова. – Посаду селищного голови тоді обіймав Карло Сойков, я ж входив до складу депутатського корпусу районної ради. Проте це вже був період незалежної України, зовсім інші часи, отже бюрократичних перепон нам ніхто не створював. Відтак оновленого «Шевченка», висотою 2,62 метри і стилізованого під бронзу, ми встановили на метровий постамент у самому «серці» селища. Між іншим, у Хусті пам’ятник Кобзареві було відкрито лише 27 червня 2012 року.

Слід зазначити, що нещодавно біля пам’ятника селищна рада змонтувала чудовий дитячий гральний майданчик, тож наразі діти, бавлячись на лоні природи у затишному парку, не тільки розважаються, але й думають про вічне… споглядаючи скульптурне зображення Кобзаря.

Марина АЛДОН, газета «НЕДІЛЯ», ексклюзивно для zakarpatpost.net