Чому Закарпаття не вміє ярмаркувати?
Насправді ярмарки у нас провадяться,але тривають вони всього кілька днів. А от у сусідньому Львові різдвяний ярмарок закінчився лише нещодавно.
Зокрема, дерев’яні будиночки почали розбирати лише 17 травня.
Вони, встановлені ще у грудні минулого року, ніколи не стояли порожніми. У них весь час здійснювалася торгівля. Продавали і сувеніри, і наїдки, і різну продукцію.
Причому будиночків було не десяток, як у нас, а близько сотні.
Загалом наші ярмарки порівняно з сусідськими мають доволі убогий вигляд, а часто торгівля взагалі здійснюється з лотків. У львів’ян же ярмарок перетікає в ярмарок – різдвяний у весняний, весняний – у великодній тощо…
На жаль, ми не маємо навіть якихось яскравих сувенірів, які б ідентифікували наш край, які б купували на згадку про Закарпаття гості, хоча у нас живуть унікальні люди і є багато справді дуже талановитих умільців.
Тож чому ми чекаємо до себе потік туристів, а не вміємо для них організувати насичену і цікаву програму.
Ярмарки не повинні проходити за зачиненими дверима, вони мають бути доступними, цікавими і видовищними.
