Чому закарпатські діти добровільно-примусово оздоровлюються у школах?
Тема пришкільних таборів «затерта до дірок». Із року в рік її піднімають як вчителі, так і батьки, а держава продовжує дурити народ, «набиваючи» відсоток оздоровлення школярів штучними показниками. Звичайно, за бюджетні кошти у стаціонарні заклади може потрапити невеликий відсоток учнів, передусім, це прирези всеукраїнських конкурсів та олімпіад, а також пільговики – сироти, напівсироти, позбавлені батьківського піклування, із багатодітних та малозабезпечених родин. Для них передбачені путівки навіть у закордонні оздоровниці. Проте цікавого і змістовного дозвілля потребують і інші діти, зокрема ті, у кого є проблеми зі здоров’ям.
Подорожі запиленими вулицями та ігри за партою
Незважаючи на те, що докола питання восьмигодинного перебування учнів у стінах «альма-матер» протягом трьох тижнів червня не втрачає актуальності , більшість школярів таки проходять так зване «оздоровлення» у пришкільних таборах. Декому з батьків просто немає на кого залишити дитину.
-У мене син-другокласник, а ми з чоловіком постійно на роботі. Табір є для мене справжньою «віддушиною», адже іншні два місяці канікул доведеться викручуватись – спочатку візьме відпуск моя мама, а потім я, аби дитина не була без нагляду. Є, звичайно, речі, які мене не зовсім влаштовують, скажімо, вісутність екскурсій областю, але все ж, пришкільний табір – це краще, ніж вулиця, – каже ужгородка Лариса Тимчик.
Інші ж матері настроєні більш скептично.
-Чим діти займаються в таботі? Блукають запиленими вулицями, вдихають автомобільні гази, або сидять у класах і читають, пишуть, малюють. Це, по суті, продовження навчального процесу, від якого дитина за довгі девять місців і так втомлена, – запевняє інша містянка Юлія Попович. – Для старшокласників подібний «відпочинок» є взагалі обтяжливим і чимось нагадує університетську практику. А, до речі, більшість закарпатських дітей ніколи не бачили моря, не знають, що таке справжнє оздоровлення.
Табори нового типу
Міносвіти вирішило, що пришкільні табори не є обов’язковими. Однак від них поки що ніхто не відмовляється офіційно, тож майже в кожному закарпатському місті та селі добровільно-примусовий «відпочинок» таки буде.
На Закарпатті на оздоровлення та відпочинок дітей пільгових категорій в обласному та місцевих бюджетах передбачено шістнадцять мільйонів гривень. Однак аналіз джерел фінансування свідчить, збільшили суму на оздоровлення лише в обласному бюджеті – 10 мільйонів 600 тисяч гривень проти 6-ти мільйонів, виділених минулоріч. А з бюджетів міст, районів та територіальних громад області – 5 мільйонів 400 тисяч гривень, що на 700 тисяч гривень менше, ніж у 2016 році.
А Мукачівською, Берегівською, Великоберезнянською, Воловецькою та Хустською райдержадміністраціями видатків на оздоровлення дітей другий рік поспіль взагалі не передбачено.
Звичайно, у таборах нового типу є ряд переваг, таке проводження часу під час канікул допоможе дітям розкрити власні таланти й отримати досвід спілкування іноземною мовою. При цьому знання учнів не будуть оцінюватись, а навчання проходитиме у формі гри. Однак… все одно такий вид «денного перебування» не можна назвати оздоровленням, адже школярі фактично сидітимуть за партами, як під час уроків і зубритимуть незнайомі слова.
А яка вартість справжнього відпочинку?
Середня вартість путівки на 21 день до вітчизняного табору у цьому році складає від 4 тисяч гривень. Проте, у деяких стаціонарних оздоровницях ціна дитячого дозвілля перевищує 10 тисяч гривень. У межах Закарпаття цінова політика наздвичайно строката.
Закордонні здоровниці, звісно ж, дорожчі. Зокрема, за 12 днів перебування у дитячому таборі «ADVENTURE CAMP» (Польща) порібно викласти 380 євро (додатково оплачуються екскурсії, проїзд, оформлення візи та страховка), 11 днів відпочинку у болгарській «Олімпії» коштують 265 євро, у «Камелоті» (Болгарія) – 270 євро, 14 днів у молодіжному готелі-таборі «LITO» (Греція) обходяться в 527 євро.
На жаль, такі ціни по кишені далеко не всім краянам. Тож більшість батьків або відправляють на літо своє чадо до бабусь та дідусів у село (якщо є така можливість), або самотужки влаштовують дозвілля, проводячи здебільшого вихідні на берегах гірських рік, у лісах, мандруючи визначними місцями області. Дехто ж надає перевагу відпочинку на морях та озерах усією родиною. Але у будь-якому разі дозвілля впирається у «товщину» гаманця… Тому, враховуючи економічні незаразди в державі, ціни на комунальні послуги та невисокі зарплати, багато хто з батьків закарпатської малечі лояльно ставиться до пришкільних таборів і вважає їхнє функціонування цілком доречною альтернативою повноцінному оздоровленню. Правда, не самі учні…
Марина АЛДОН, zakarpatpost.net
