Закарпатське літо – пора відпочинку… чи заробітків?
До чого тільки не додумуються підприємливі закарпатці. Коли вдома роботи немає, а відпочити хочеться, здається, годі й думати про море, пісок та крики чайок… але ж ні! Виявляється, вдача у наших земляків настільки винахідлива, що вони умудряються сумістити приємне з корисним навіть далеко від рідного дому. Тож як планують провести краяни останній місяць літа?
Альтанка на узбережжі… чим не романтика?
Приморські міста для гірських мешканців дуже принадливі. Тож саме туди вирушають окремі мешканці Срібної Землі в пошуках підробітку… і не помиляються! Саме під час піку туристичного сезону багато підприємців створюють додаткові вакансії.
Мирослава Кострець із Мукачівщини підробляла на Одещині три літа поспіль. Працювала у приватному готельному комплексі. У її обов’язки входило розставляти шезлонги біля басейну, забирати їх, приносити клієнтам замовлення, прибирати за ними. Тобто посада суміщала різні вакансії – була і покоївкою, і офіціанткою, і прибиральницею одночасно.
-Заробляла я по 6-7 тисяч на місяць. Гроші непогані. У вихідний, який міг припасти на будь-який день тижня, ніжилась у морі. Харчування та нічліг – за рахунок закладу. Стільки морозива за всі разом прожиті роки не з‘їла, як за той період, – зауважує жінка. – Зараз через проблеми зі здоров’ям не поїхала, але на наступний рік, якщо все буде гаразд, неодмінно поїду знову.
А Валентина Кіш із Тячева торік працювала у Запорізькій області – розфасовувала рибу для туристів.
-Поїхала я в червні, повернулася аж на початку жовтня. Робота важка, платили 5 тисяч на місяць, але вдома я жодної копійки заробити не могла. Поки слугувала погода, все було чудово, адже аби заощадити кошти, спали ми у альтанках та палатках на території підприємства. Однак коли похолодало, довелося знімати житло, – розповідає жінка. – Загалом, тоді чистого прибутку виходило тільки 4 тисячі, адже ще й харчі потрібно купувати. Та й кімнатку ми зняли крихітну на шістьох дівчат. Така собі «виробнича романтика». Однак відпочити встигли також непогано, так що, як кажуть, немає лиха без добра.
Зі слів іншої краянки Софії Кріль із Виноградова, яка додому приїхала всього на кілька днів, у приморських населених пунктах у літній період працює чимало закарпатців.
-Мені здається, що в Миколаївській області інфраструктура розвинена краще. По-перше, багато кав’ярень відкривають тераси, куди запрошують сезонних працівниць, – заявляє закарпатка. – По-друге, там вищі зарплати. Я разом з чайовими мала й по 8-9 тисяч. Вдома б стільки не заробила. До речі, я зустрічала дівчат із Ужгорода, Мукачівщини, Великого Березного, Іршави, які працювали і аніматорами, і на полях, і збирали фрукти з дерев. Наші закарпатські хлопці там смажать шашлики, продають квіти, влаштовуються вожатими в таборах.
Курс – на Одесу?
І все ж, сильна половина віддає перевагу справжній чоловічій роботі. 70 відсотків «пляжних» заробітчан працюють у інших областях влітку на будівництві.
-Я в Одесі від квітня. Разом з трьома десятками інших земляків будуємо дачу для тамтешнього депутата. Роботи маємо багато. До слова, крім зведення стін, потрібно облаштовувати будинок. Тобто, всі внутрішні роботи – також за нами, – розповідає Валентин Король із Хуста. – Зарплатню отримуємо хорошу. Після роботи купаємось у морі, ласуємо різними делікатесами. Загалом – не жаліюся, та й як-не-як, це робота вдома, а не десь у іншій державі.
Інший заробітчанин, рахівчанин Петро Соболь – плиточник. Каже, що з ним трудяться хлопці і з Бедевлі, і з Копані, і з Рокосова.
-Маю 26 тис. гривень на місяць. Облаштовуємо розважальний комплекс. Друг-художник розмальовує хол і отримує вп’ятеро більше, але ж то творча робота. Я, між іншим, на літо знайшов підробіток і для брата – бухгалтером у ресторані. Він отримує 12 тисяч, а мій знайомий – теж у Одесі розвозить піцу і має за це – до 9 тисяч, – наголошує хлопець. – У рідному місті буваю два-три дні на місяць, треба ж і батьків відвідати.
До речі, влаштовуються наші земляки і різноробочими у портах (отримують за це 3,5 – 5 тис. грн.), і розмальовують дітей «татуюваннями» (можна заробити 500-700 грн. за день), і реалізовують їжу на пляжах (500-600 грн. за добу), і навіть працюють літніми сантехніками (до 10 тис. грн. за місяць). Правду кажуть, що нашого цвіту – по всьому світу, точніше – по всій Україні… Утім саме такий вид відпочинку дозволяє працьовитим закарпатцям не тільки істотно покращити фінансовий стан, але ще й похитувати перед друзями селфі, зробленим справді на березі моря.
Марина АЛДОН, zakarpatpost.net
