Закарпатські корупціонери – велике гальмо для розвитку області
Тема хабарництва стара як світ. У первісному суспільстві плата вождю вважалася нормою. Першим термін «корупція» з’явився у стародавньому Римі. Італійці досі у декого асоціюються з мафією та хабарами… як і українці.
І як лише не називають у нас матеріальну винагороду: і магирич, і алдомаш, і подарунок, і підмазка…
Термінів більш ніж достатньо, як і методів передачі грошей відповідним чиновникам чи посадовцям.
Полювання на закарпатських хабарників
Серйозно про проблему хабарництва в Закарпатті заговорили після затримання заступника Ужгородського міського голови Іштвана Цапа. Хоча перед тим затримували і правоохоронців, і освітян, і представників сфери культури.
Кожна справа закінчувалася, як і передбачалося, практично нічим.
Поговорили, погралися в Феміда-шоу і розійшлися. Часто затриманих відновлювали на посадах і життя тривало, як би нічого й не відбулося.
Зараз громадськість краю уважно стежить за фігурантами нової справи – Валерієм Самардаком, мером Чопа та його командою, яких звинувачують у вимаганні від місцевого підприємця грошей за надання в оренду земельної ділянки та погодження дозвільної документації на розміщення малих архітектурних форм. Їх затримано 29 травня із хабарем у розмірі у 4 тисячі доларів США.
А про скільки справ ми не знаємо! Нам відомо лише про показові кілька випадків, які оприлюднено для громадськості і дійових осіб яких затримано.
Тай досить дивно, чому коли в області починаються якісь антикорупційні розслідування, чиновники наввипередки покривають один одного.
Як приклад, ситуація з Валерієм Самардаком та Іштваном Цапом.
А скільки у міста області не пустили підприємств із-за тієї ж банальної причини: очільники населених пунктів краю просили хабарі, створювали штучні перепони. Скільки закарпатців втратило робочі місця із–за міських голів, які накладали вето «чужинцям» і не пустили інвесторів будувати заводи, відкривати фабрики, басейни, аквапарки, оздоровниці!
Про такі ексцеси відомо мешканцям майже кожного закарпатського міста…
Ці люди, хоч і не опинилися на лаві підсудних, але реально гальмують розвиток України і своїми діями доводять, що не заслуговують на мандат довіри від своїх виборців.
У нас, як кажуть, балом править кумівство і сватівство. Не дарма за результатами соціологічного дослідження, проведеного групою «Рейтинг» Закарпаття є лідером за корумпованістю у всій державі!
Тай у подолання корупції наші краяни також вірять найменше.
Скоріш за все, не випадково…
На жаль, у нашій системі чиновники мають всі важелі впливу для того,аби не давати конкурентам розвиватися, аби відстоювати лише власні інтереси і наживатися.
Недарма у нас у політики рвуться люди, далекі від того, щоб запропонувати краянам реальні покращення. Найчастіше вони сповідують власні принципи і думають лише про власні статки.
Й це позначається на нашому житті: від народження до смерті.
Про матеріальну винагороду і не тільки…
Скільки ж коштують «платні» послуги в нашому краї, про які офіційно говорити ніхто не хоче?
Отже, візит до лікаря обходиться в 100-200 гривень (простий огляд), допомога у здачі іспиту – від 100 гривень до 300 доларів (у залежності від рівня акредитації вишу, конкретної дисципліни та педагога), «антиштаф» працівникам поліції на дорогах області від 200 гривень (залежно від порушення), видача довідки чиновниками – від 50 гривень (однак інколи ціни вимірюються в умовних одиницях). Цей список можна продовжувати до безкінечності. Утім не секрет, що найбільш охоче вдаються до підкупу представники державних бюджетних установ.
Згідно з результатами опитування, проведеними нещодавно компанією TNS, найчастіше громадськість дає хабарі у медичних установах. Це підтвердили 84% респондентів. Ще 27% нарікають на суди. До групи «ризику» краяни також відносять поліцію, прокуратуру, земельні служби, військкомати, депутатів, навіть громадські організації. А от система хабарництва в освіті серед учасників опитування опинилася на останньому місці, хоча в той же час краяни переконані, що без «подарунків» отримати атестат із високими балами або диплом – неможливо. Парадоксально, та факт – намагаючись приховати власну причетність до підтримання хабарництва, люди плутаються у показах… Невже без «подачок» аж ніяк?
Цікаво, що мешканці сільської місцевості більш щедро роздають гроші, ніж містяни, хоча заробляють вони набагато менше. Можливо, просто у глибинках люди менше вірять у правду та справедливість… або їм прос то здається, що гроші переконують краще, ніж слова?
Якщо хабарі дають, то чому їх не брати?
Саме так думає цілий загін чиновників.
Так, справді гроші вимагають посадовці далеко не завжди. Як правило, закарпатці самі їх пропонують, аби скоріше вирішити ту чи іншу проблему.
Наприклад, при затриманні поліцією за дрібне хуліганство, особливо в селах, за невеликі кошти можна закрити не тільки очі «стражів порядку» на правопорушення, але й саму справу.
За певну суму можна легко придбати будь-яку медичну довідку, за матеріальну винагороду можна купити диплом, посвідчення, місце роботи, навіть… могилу на кладовищі…
Тож чи готові краяни самі покласти край корупції?
Зідно з дослідженням, яке нещодавно проводив “Барометр Світової Корупції” від Transparency International та Gallup International Association, протестувати проти корупції сьогодні готові 68% краян, а вийти на вулиці з протесаною акцією – фактично кожен третій (36%).
До речі, 35% респондентів зізналися, що в них вимагали хабар, а 53% заявили, що відмовилися його сплатити.
Однак ті, хто все ж «позолотив ручку» представникам «бюрократичної машини» причини своїх дій мотивують неможливістю отримати послугу іншим шляхом (33%), «жестом» вдячності (33%), вимушеною необхідністю задля прискорення певних процесів (28%), а також варіатом здешевлення послуг (6%). При цьому 74% опитаних не розповідають про корупційні випадки, 24% – бояться наслідків, а 63% вважають, що це нічого не змінить.
Слід зазначити, що одержання службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабара, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища – карається штрафом від семисот п’ятдесяти до однієї тисячі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Тож і не дивно, що говорити відкрито про суспільну проблему краяни бояться.
Як знайти вихід
Прикладів подолання корупції у світі багато. Але ми можемо орієнтуватися на найближчих сусідів – румунів, які теж колись жили за радянським устроєм, проте протягом короткого часу змогли кардинально змінити світ довкола себе.
Скажімо, антикорупційний прокурор Румунії Лаура Кодруц Ковесі змінила цілу країну, власноруч відправивши на лаву підсудних тисячі високопоставлених чиновників.
Антикорупційний директорат, у Румунії було створено ще у 2002 році, однак він довго не показував якихось особливих результатів.
Усе змінилося тільки в 2013-му, коли в антикорупційне бюро прийшла працювати Ковесі.
Перебуваючи на посаді голови Національного антикорупційного директорату (DNA), вона лише впродовж 2016 року відправила до судів кримінальні справи проти 1,2 тис. підозрюваних в розкраданнях, хабарництві і відкатах міністрів, мерів міст та депутатів різних рівнів. Серед них – Мірча Бесеску, рідний брат колишнього президента Траяна Бесеску, з подачі якого Кодруц Ковесі і стала главою DNA. А в грудні 2016 року до тюремного терміну від 1 року до 14 років було засуджено 91 людину.
Успіхи в боротьбі з корупцією і системні реформи дуже позитивно вплинули на економіку країни – за даними Міжнародного валютного фонду, в 2016 році румунський ВВП виріс на 5%.
Румуни кажуть, що вірять Лаурі Кодруц Ковесі, як церкві.
Саме за такою схемою Україна може стати на шлях справді правомірної і демократичної держави. Тільки притягнення до відповідальності посадових осіб може спинити корупцію та хабарництво.
Марина АЛДОН, газета «НЕДІЛЯ», ексклюзивно для zakarpatpost.net
