Хто не знає Розочку в Ужгороді? Розу знають усі!

[Total: 0    Average: 0/5]

Роза в Ужгороді – людина відома. Молоду ромку у кепці часто можна побачити на розі Корзо-Волошина під «Золотим ключиком». Роза постійно в штанах, стиль одягу у неї хлопчачий, сукню не одягає ніколи.

Та й повадки у неї зовсім не жіночі, можливо через те, що доводиться часто захищатися. Проте Роза запевняє, що у таборі її ображають через те, що вона біла і відрізняється від інших.

Хоча статура у неї така, що постояти за себе могла б. Через це, можливо, жінка асимілювалася і почала жити іншим життям. Скоріш за все, так їй легше.

Червонощока, мов гуцулка, часто усміхнена, хоч і без двох передніх зубів, бадьора і життєрадісна Роза вдивляється у натовп…

Також жінка дуже любить свистіти.

Героїня на обкладинці газети «Наш Ужгород»

Якось журналіст нашого відання попросив  її  не робити цього, мовляв, грошей не буде. Жарт вона не зрозуміла, хоч у відповідь сильно розсміялася і сказала:

Героїня на обкладинці газети «Наш Ужгород»– У мене й так їх ніколи немає.

Часто також Роза ходить за людьми, яких уже знає, просить кілька гривень і співає, не раз відому попсу. Коли випрошує милостиню, каже:

– Дай кілька гривень, бо скоро свято.

Яке саме – вона добре знає, адже прислуговує біля міських храмів, тай чого-чого, а свят у нас багато, чи не щодня.

Отже, привід  для того, аби отримати  від перехожих матеріальне заощадження завжди знаходиться.

Живе Роза в таборі, але якось сама по собі.

Коли вперше журналіст газети «Наш Ужгород» захотів із нею поговорити, жінка втекла.

Пізніше зізналася, що думала, що то поліція. Злякалася від фотоапарату. Хоч ніколи нічого не краде, але все одно має страх від правоохоронців.

Живе Роза чесно, хоч і може хитрувати. Вона прибирає в церкві, миє підлогу, витирає пил, виконує різну роботу, за яку їй платять, допомагає людям.

Цього разу погодилася позувати лише за матеріальну винагороду.

– Дай мені сто гривень і фотографуй скільки хочеш. Це буде тобі авансом. Цілий місяць від тебе просити гроші не буду, – каже вона.

У Рози традиційно в роті цигарка, а в руках цього разу троянда.

На запитання хто подарував, таємниче усміхається.

Нерідко за зароблені кошти жінка купує собі сосиски в «Сільпо», іноді – морозиво.

Загалом Роза дуже кумедна. Про звичаї свого табору говорити не любить, як і про політику.  Радше розмовляє на загальні теми, про щось більш для себе доступне.

Хоч живе вона і вбого, але велика оптимістка, напевно саме ця риса й допомагає їй знаходити засоби для виживання і бути популярною серед ужгородців та гостей міста.

Іван ДУХНОВИЧ, газета «Наш Ужгород», ексклюзивно для zakarpatpost.net

Comments are closed.