Як закарпатці подорожували Іспанією

[Total: 0    Average: 0/5]

Ставлення — іспанців до мандрівників вражає. Якось зупинилися купити в магазині один апельсин та лимон. Продавець побачив, що ми — пілігрими. Ще й іноземці. Грошей із нас не взяв, — розповідає 32-річний Віктор Свириденко з Ужгорода. Минулого місяця разом із другом 35-річним Дмитром Джемелем із села Чертеж, що на Хустщині, пробігли 1000 км по північних узбережжях Іспанії за 19 днів.

Свій дует назвали “Ушльопки”. Це збірний образ людини, яка не може — вписатися в навколишню дійсність. Так іронізуємо над собою. Ми проти будь-яких шаблонів і ярликів, — каже Віктор. Як і Дмитро, з дитинства займається бігом, орієнтуванням на місцевості. Обоє працюють системними адміністраторами.

Чоловіки познайомилися рік тому в Карпатах на змаганнях із трейлраннінгу — бігу природним середовищем у вільному темпі. Відтоді разом тренуються, ходять у гори.

Любимо тривалі подорожі, — продовжує Свириденко. — Усе почалося — минулої осені з походу на 560 кілометрів Карпатами. За день проходили по 40 кілометрів. Усю відстань подолали за 15 днів.

На початку 2017-го друзі почали готуватися до забігу Іспанією. Вибрали маршрут уздовж північного узбережжя країни. Його називають “Північним шляхом”.

Цим маршрутом ходять паломники до міста Сантьяго-де-Компостела. Там — могила апостола Якова, — додає Дмитро. — Мали мінімальний набір — одяг, аптечка, підстилка, малий спальник, пічка, казанок, чашка, вилко-ложка. Ритм був шалений. Прокидалися о п’ятій-шостій ранку. Готували їжу. Продукти купували в супермаркетах звечора. У неділю в Іспанії майже все зачинене. Тож двічі довелося голодувати.

Вздовж шляху побудовані альберги — притулки для паломників. За ночівлю беруть символічні гроші. Деякі власники просять зробити тільки пожертву. Тому бідні прочани можуть ночувати там безплатно. Мають обов’язкові спільні вечері і сніданки.

Інколи користувалися сайтом каучсерфінга. Там люди безкоштовно — запрошують мандрівників переночувати, — говорить Віктор. — Так познайомилися з цікавим чоловіком у Країні Басків (автономна область в Іспанії. —ГПУ). За 5 кілометрів від свого міста зустрів нас на велосипеді. Не дозволяв допомагати йому готувати їжу. Все робив сам. Уранці також нас проводжав на велосипеді, пише gazeta.ua.

На дев’ятий день подорожі познайомилися з француженкою Марією. Купила будинок і зробила з нього притулок для прочан. Свого часу жінка брала участь у соціальній програмі виховання важких підлітків. Домовилася з місцевою владою про виправні роботи для них. За нетяжкі злочини їм призначали піший похід Північним шляхом із жінкою. Подорож тривала більше двох місяців. Так Марія подолала шлях десяток разів.

У кінцевій точці, місті Фіністера, ознайомилися з комуною. Її створили мандрівники, які по завершенню паломницького шляху вирішили залишитись у місті. П’ять років тому організували на пляжі тентове поселення. Влада їх вигнала. Спільнота орендувала триповерхову будівлю в місті. На першому поверсі відкрили бар. У решті будинку живуть самі. Там можуть переночувати й поїсти всі охочі мандрівники безкоштовно. За це мають допомогти по господарству. Ми прибирали в барі.

Вікторія ТОПАЛА

zakarpatpost.net

Comments are closed.