Криниця на Шахті поїть ужгородців срібною водою
Закарпатська вода є однією з найбільших природних багатств нашого краю. А ще – гори, дерева і чисте свіже повітря. Коли ж ці всі чинники поєднані, людина, ковтаючи живильної прохолоди, відчуває справжній приплив сил та бадьорості. Наші предки здавен використовували джерела для сповнення організму енергією та для оздоровлення.
В Ужгороді є дивна місцина, де можна напитися чистої джерельної води, відключитися від щоденних справ і просто поспілкуватися з природою.
Серед густого лісу в районі «Шахта» знаходиться маловідома слабомінералізована криниця.
Хоч знають про неї далеко не всі, але біля неї часто людно. Ужгородці добираються до цього затишного містечка, аби ковтнути чистої та прохолодної живильної вологи.
Дехто приходить пішки, дехто – їде на автомобілі. Дістатися до джерела можна як через ліс у районі Шахта, так і з Собранецької через вулиці Ерделі та Далеку, яка проходить через значну частину старого кладовища, яке називають Кальварією. Дорога пролягає через житловий масив і впирається в криницю. Саме в кінці вулиці Далекої і знаходиться далеке джерело.
Кажуть, що вода, яка пробивається з глибин, містить у собі срібло та інші корисні мінерали. Отже, її можна довго зберігати і вона не псується. Саме срібло надає їй таких унікальних якостей.
Саме через це вона очищається та в ній немає шкідливих мікроорганізмів.
Спочатку вода била ключем просто з-під землі. Згодом працівники коньячного заводу вдосконалили систему протікання, провівши трубу. Сьогодні криничні води течуть саме через неї. Зараз за джерелом доглядають. Як пише на оголошенні, криниця працює за графіком із 7до 10 год. У той же час там же можна прочитати прохання «скинутись по 5 гривень для оплати праці робітнику, який бореться зі сміттям та чистить канаву.
Аж ось і він сам!
За словами Юрія, якого журналіст zakarpatpost.net зустрів біля джерела, природні блага потрібно вчитися цінувати.
65-річний чоловік показує на вивіску над криницею.
«Шануйте цю красуй оберігайте, примножуйте її, а не вбивайте», – читає він напис над колодязем.
Юрій доглядає за територією і прочищає потічок, що тече від криниці, а забруднену воду відціджує і відрами носить її геть із водойми.
«Вода в джерелі чиста і дуже смачна, – наголошує він. – Хто пробує, кожному подобається».
Біля криниці є чашки, лійки, аби спраглі могли напитися та набрати води в посудини.
Неподалік від джерела, на тій же вулиці, можна помітити й кілька приміщень УжНУ, а саме: лабораторію космічних досліджень, яка за виглядом досить занедбана і, скоріш за все, не діюча.
А поруч розкинувся цілий район, правда, йти до нього треба через кладовище.
Із гори добре видно частину Ужгорода, панорама взагалі неперевершена.
Відчуття такі, ніби це не в столиці Закарпаття із більше ніж сотнею тисяч населення, а десь у селі, де не видно ознак цивілізації. Поблизу немає магазинів, багато рослинності, при чому – густої, чути спів пташок. Усюди – справжнє царство природи! Поруч розкинувся дубовий ліс. Від побаченого завмирає серце. Там тихо і спокійно, здається, ніби спиняється час.
До речі, у багатьох містах, навіть у Києві у різних районах міста є подібні криниці. Там пробурюють землю і встановлюють артезіанські свердловини, аби місцеве населення могло завжди неподалік від будинків набрати свіжої чистої води.
Над криницями облаштовано альтанки, вони ошатні, доглянуті і чисті.
В Ужгороді теж було б добре, аби подібні джерела були і в інших густонаселених районах міста. Адже вода є всюди, треба лише знати на яку глибину заглиблювати труби.
А кринична вода на Шахті виявилася справді смачною. Більше того, журналіст zakarpatpost.net помив нею руки та обличчя і шкіра після цього стала ніжною, гладкою та пружною.
Емоції неперевершені!
Іван Духнович, газета «Наш Ужгород», ексклюзивно для zakarpatpost.net
