Як 86-річна Марія із Берегівщини займається грибним спортом
Ліси на Берегівщині багаті на дари природи.
Продають підосиновики по 40, лисички – по 50, а білі – по 60 гривень.
Розмовляють продавці ламаною російською. Українську розуміють, але між собою перешіптуються угорською і не все вміють пояснити, як слід.
Кажуть, що в цьому році грибів вродило дуже багато, літо дощове, тож де дівати стільки лісового золота місцеві не знають. Отже, діляться добром з іншими – продають.
На трасі розрісся навіть цілий міні-ринок. З’являється він там завжди у грибний сезон. Господині підкликають до себе і показують, які гарні грибочки назбирали.
А на тихе полювання там ходять всі – від великого до малого, і старі, і діти.
«Десятирічний син нині назбирав чотири відра. У мене вся морозилка повна, – зізнається Сільвія.
«Я зранку два кошики набрала, а сусідка пішла в ліс із простинею, так, каже, додому гриби легше нести», – розповіла газеті «Поради» пані Юлія.
Серед грибарів є й зовсім старенька бабця.
86-річна пані Марія до лісу ходить сама, переконана, що то – своєрідний спорт і саме завдяки рухливому способу життя вона досі повна сил та енергії.
«Загалом гриби – то еліксир здоров’я. Нині лікарі стверджують, що вони лікують навіть рак», – запевняє жінка. – Дуже люблю їх збирати. Відколи себе пам’ятаю, завжди з кошиком – то йду в ліс на гриби, то на ягоди. У молодості й дрова доводилося заготовляти. Але зараз, на схилі літ, коли мої подружки ледве пересуваються з кімнатами з палками, я можу бігати наввипередки з дітьми. Переконана, що саме природа зробила мене бадьорою і завжди життєрадісною. Рух – це життя. Головне, ніколи не розкисати».
Дійсно бабуся, пропонуючи крам, стрімко поспішає за автомобілем. Водію допомагає завантажити корзини, ще й якісь ящики переставляє в його багажнику.
А тимчасом біля імпровізованого ринку за одним зупиняються й інші машини. Хтось купує всього кілька грибочків, а хтось – повний кошик. Чимало туристів, які ідуть у Берегівські термальні басейни напаковують там валізи грибами. Також залюбки купують їх іноземці, що прямують до пункту пропуску поблизу села Астей.
Продавці радіють – і собі трохи грошенят зароблять, і в інших буде смачна вечеря.
Іван ДУХНОВИЧ, газета «ПОРАДИ», ексклюзивно для zakarpatpost.net
