Закарпатець вирощує більше п’ятдесяти видів хризантем
Василь Пилип – колишній інженер. Ні садівництвом, ні городництвом чоловік ніколи не займався. Утім останні кілька років він серйозно захопився квітникарством і наразі вирощує більше п’ятдесяти видів різнокольорових хризантем.
Сад може бути райським і в листопаді
Здається, у період, коли природа занурюється в сон, городи пустіють, нічого не може приваблювати погляд людини на присадибній ділянці. Однак будинок на околиці міста пана Василя квітує, незважаючи на те, що сезон квітів давно минув.
-Загалом у світі існує більше 180 видів хризантем, – запевняє 67-річний хустянин. Більшість із них, правда, є гібридними. Зазвичай, селекціонери намагаються досягти у своїй роботі певного кольору і пишності бутонів, тож експериментують. Я маю теж певні «піддослідні» види улюблених рослин. Мої невибагливі квіти можуть радувати своїм буянням навіть у морози. Під снігом, навпаки, пелюстки набувають особливого шарму.
Однак має Василь Пилип не тільки городні, але й кімнатні, декоративні хризантеми. Є між ними як квіти-гіганти, так і такі мініатюрні, що здаються іграшковими.
-Вирощую як голчасті, кулясті, мультифлорові, кучеряві, японські, китайські, корейські квіти, як однорічні, які треба пророщувати з зернин, так і багаторічні, – розповідає чоловік. – Хоч осінні рослини й некапризні, та догляду усе ж потребують. Їх слід поливати, підживлювати, захищати від шкідників і грибкових захворювань. На зиму декотрі види потрібно «закутувати» в спеціальну плівку, аби не вимерзли, окремі пересаджую в горщики і ховаю у котельню. Але основне – ремесло, яким би воно не було треба любити, будь-яку справу виконувати старанно та якісно. Зі своїми підопічними я щодня вітаюся і розмовляю з ними, як із людьми. От вони й віддячують мені дивним цвітінням.
Квітникарством захопився після смерті дружини
За словами Василя Пилипа, його дружина дуже захоплювалась хризантемами і взагалі квіти мали бути в неї у вазі постійно. Однак, протягом більш ніж року після її смерті, чоловік перебував у такій депресії, що запустив усе господарство. Крім троянд у городі не залишилося нічого. Трава «заглушила» і айстри, і жоржини, і чорнобривці, і фіалки, і лілії…
-Коли ми встановили Марії пам’ятник, син спитав мене, що висадимо на могилі, адже його покійна мати неабияк любила квіти. Тоді, ніби струм пройшов через усе моє тіло і я збагнув, що повинен продовжити справу найдорожчої мені людини, яка, на жаль, покинула цей світ. Відтоді не просто «з головою» поринув у квітникарство, але навіть почав завзято колекціонувати гарні рослини, – стверджує пан Василь.
До речі, подобаються хустському «флористу» не тільки хризантеми. Він вирощує й кактуси, фіалки, кали, а також садові бегонії, гербери, гвоздики, конвалії, незабудки, крокуси, гіацинти, примули, маргаритки. Проте сумна «квітка сонця», яка є провісницею заморозків і у нас вважається символом єднання світів, займає в його серці особливе місце.
-Колись хризантеми приносили в жертви богам, ними оздоблювали язичницькі храми, увінчували голови героям-переможцям. Древню квітку досі знаходять у гробницях фараонів. Учені переконують, що їх спочатку використовували в їжу і тільки відтак хризантема стала рослиною для душі. У висячих садах Семіраміди, між іншим, які справедливо називають одним із Семи чудес світу, також росли хризантеми, – ділиться знаннями Василь Пилип. – А у Китаї навіть існує національне свято «квітки листопада».
Звичайно, незвичне для чоловіка хобі багато кого дивує. Однак, як переконаний сам квітникар, йому подобається торкатись руками чогось живого, бо ніби таким чином продовжується його власне існування на землі.
-Хризантеми я ніколи не продаю. Усі вони ростуть тільки для того, щоб приносити задоволення тим, хто приходить до мене в гості, мені самому та дружині, яка, можливо, милується нашим садом із неба, – зітхає господар строкатої осінньої алеї.
Напередодні Дня всіх святих до пана Василя навідується чимало знайомих, яким він дає квіти просто так, від щирого серця, аби вони, разом зі свічками та молитвами, віднесли їх до міста мертвих і поділились споминами та теплом із тими, кого вже немає серед живих.
