Шлюби вершаться … в Інтернеті. Закарпатський письменник розповів, як знайомляться в Ужгороді
Тепер модно знайомитися через Інтернет. Це прогресивно, технологічно, швидко.
Дехто навіть вірить, наче саме там укладаються найщасливіші шлюби. Раніше казали, ніби шлюби вершаться на небесах. Проте на тих небесах ніхто не бував, а якщо хто і сподобився, то нам вже ніколи не розкаже, пише закарпатська газета «НЕДІЛЯ».
Точнісінько так і Інтернет – ніхто достеменно не уявляє, що воно таке. Ніхто не уявляє, але всі користуються. Бо – на шару. А на дурняк наша людина здатна гребти собі навіть те, що їй сном-духом ніколи не було потрібно. Проте… Дають – бери. Це правило у нас завжди виконували охочіше, ніж десять заповідей. Коли на зорі цього століття-тисячоліття Інтернет в Ужгороді ще тільки робив свої перші кроки, його передусім опанували жіночки бальзаківського віку у пошуках потенційних женихів. Услід за ними підтяглися і підтоптані чоловіки. Відтак заохотилася і молодь. На сьогодні це вже набуло характеру справжньої пошесті. Дана практика проникла навіть у такі місця, де раніше її було годі уявити.
Правда, сайти знайомств – це та ще лотерея: ніколи не знаєш, хто насправді тобі пише, сховавшись за фотографією прекрасної дами. Може, такий саме хлоп, як і ти, тільки ще більш стурбований і збочений. Хоча – куди вже більше?! Бо більше, ніж жінок, я люблю тільки просто спати, адже це єдиний стан душі, в якому я не грішу. Ну, принаймні, на ділі, а за думки уві сні ніхто не відповідає. Так склалося, що познайомитися прадідівським способом (слово за слово) мені якось не випадало. Але і заходити на оті сайти якось не надто кортіло. З міркувань психологічної гігієни, так скажемо. Втім особливого вибору у мене все одно не було. Тому трохи покомизившись, я заходився компонувати резюме про себе любимого. У результаті вийшло таке:
«Цілком здоровий і комунікабельний, хоча і прагну дещо змінити обстановку, котра аж надто прогнозована. Люблю життя у різних його проявах, але багато від нього не вимагаю. Добре уже те, що воно триває, а яким воно буде, залежить від того, наскільки ти умієш чекати і наскільки наділений талантом опинятися у потрібний час у потрібному місці. Вже багато років я суворо дотримуюся розпорядку дня (це взагалі для мене святе) і абсолютно не вживаю алкоголю. Навіть забув його смак. Трохи палю, але й то не щодня – більше з нудьги, ніж з якоїсь реальної потреби.
Життя привчило до акуратності і навіть регламентованості в усьому. Завжди знаю, де і що у мене лежить, тим паче що тих речей не так вже і багато. Не люблю захаращувати свій простір тим, без чого спокійно можна обійтися. А як я вже давно з’ясував, обійтися можна практично без усього. Речей має бути мінімум, але вони мусять бути максимально зручними, довговічними і багатофункціональними. У їжі я неперебірливий. Щонеділі обов’язково відвідую церкву, панотець так приязно усміхається, коли бачить мене. У свого керівництва я на доброму рахунку. Гроші отримую невеликі, зате регулярно. При моєму способі життя цілком вистачає. Тим більше що є дещо у запасі. Маю багато вільного часу, який проводжу зі значною користю, опанував геть усю чоловічу хатню роботу. Лягаю спати після обов’язкових водних процедур, які добре тонізують шкіру і готують організм до міцного здорового сну».
Перечитавши усе це, я залишився задоволеним. Дещо сухувато, звичайно, прагматично, але ж мені і моїм читачкам не по п’ятнадцять років. Тож мушу відповідати поважному вікові. Особливо сподобалося мені власне кокетування щодо паління: повинен же я мати бодай якийсь дрібний недолік! Зате в усьому іншому… Ну що, мені здається, що у такого просто неможливо не закохатися. Та на місці завсідниць сайту знайомств я би просто побіг на таку пропозицію руки і серця не роздумуючи.
При цьому я жодного разу не покривив душею. Мій тюремний строк стікає усього за якісь півроку. Довгі літа, проведені тут, таки далися взнаки. Строгі наглядачі мене дещо змінили. Не так щоб аж зовсім, проте всі оті нахваляння більш-менш відповідають дійсності. Від колег по недолі я наслухався найрізноманітніших сімейних історій. У в’язниці стаєш не тільки академіком злочинності (це само собою), а й знавцем людської психології, бо часу для її вивчення – хоч ігреблю гати. За місяць-другий планую знайти жінку своєї мрії. Ліпше, звичайно, не одну, бо мрії у мене багатопланові.
Сергій ФЕДАКА, газета»НЕДІЛЯ», ексклюзивно для zakarpatpost.net
