Як закарпатці здають свої садиби туристам. Досвід декількох родин
У спеку так хочеться втекти з великого міста і опинитися на природі! Скупатися в річці чи озері, полежати в гамаку чи на галявині, позбирати ягід і грибів у лісі й виспатися у прохолодному будинку, де тиша й чисте повітря миттєво заколисують…
Казка, еге ж? І такий рай влаштовує чимало селян у Карпатах, непогано заробляючи на цьому, пише газета “Експрес“.
“Ця справа — доволі вигідна”
Василь Хома разом з дружиною живе в закарпатському Рахові. Сім’я заробляє сільським зеленим туризмом уже близько десяти років. Ідея винаймати кімнату в будинку, де колись жили чоловікові батьки, з’явилася в пана Василя, коли він вийшов на пенсію.
“Ми жили в міській квартирі, — згадує власник садиби. — Але вирішили продати її, машину, вклали гроші в ремонт батьківського будинку в Рахові… І стали орендувати туристам одну з кімнат”.
Пан Василь каже, що їм з дружиною пощастило, бо ще давно вони взяли участь у конкурсі на виділення невеличкого гранту. Отримали 3,5 тисячі євро. За ці гроші зробили ремонт у двох кімнатах, окремий вхід у будинок, обладнали невелику кухню, санвузол. А ще — озеленили територію, звели альтанку. Вже на зароблені від перших туристів гроші переробили дах, і в них вийшов ще один, третій поверх, де розпланували три кімнати.
Згодом дійшла черга до господарських приміщень з гаражем. Їх переробили, надбудували поверх — вийшов котедж зі зрубу (кругляку). У ньому три кімнати, кухня і маленький тренінговий зал, де подружжя надає безплатну дорадчу допомогу людям, які також хочуть займатися зеленим туризмом.
У розширення бізнесу вкладали всі наявні кошти.
“Крім того, взяли два кредити, це 6 тисяч доларів, — розповідає власник садиби. — Також позичили гроші у друзів. Загалом вклали 40 тисяч доларів, робили це протягом 10 років. Так, сума велика, але ця справа — доволі вигідна”. Двомісний номер у цій садибі коштує 300 гривень за добу. Студентам і пенсіонерам господарі можуть дати знижку й поселити за 100 гривень з особи замість 160-ти. “Додам, що, крім грошей, дістаю велике моральне задоволення від цієї справи, від сімейного бізнесу”, — резюмує пан Василь.
“Маємо постійних клієнтів”
Дещо інакше провадить свій бізнес на Закарпатті у селі Ставне Оксана Будинська. Вона винаймає туристам не окремі кімнати, а всю садибу — дві кімнати з кухнею та вигодами, тут можуть розміститися четверо дорослих і двоє дітей.
“Наша садиба входить до топ-100 найкращих в Україні. Тому й ціна оренди вища — 1300 гривень за добу за весь будинок, — каже власниця. — З другого боку, якщо цю суму поділити на 6 осіб, які можуть розміститися там, то вийде по 216 гривень з особи. Ціна не лякає людей. Рік у рік до нас приїжджають гості навіть з Чехії, Словаччини, Польщі, Німеччини, Австрії, Франції, Швейцарії, Великої Британії. Тож видатки на воду, електрику, квіти, саджанці, бойлер, дрова тощо окуповуються. Зважте й на те, що треба виконувати дуже багато фізичної роботи, щоб утримувати будинок, газони, квітники в належному стані”.
Схожа історія і в Ганни Волосянської зі села Малий Березний. Її садиба може прийняти одночасно 10 осіб з дітьми. Коштує таке проживання 220 гривень за добу з кожного. За додаткові 90 гривень можна замовити обід.
“Ми з чоловіком — пенсіонери, зеленим туризмом заробляємо на життя, — каже Ганна Волосянська. — Маємо постійних клієнтів, найчастіше — з Києва. Живемо під горою, біля лісу, неподалік — дві річки, тому туристам є куди піти. Засмагають, купаються, ходять по гриби та ягоди”.
А що з податками?
“Усі ці люди працюють законно. Постанова Кабміну (зі змінами, внесеними 2012 року) дозволяє приймати до 30 туристів і не реєструватися як підприємець, — пояснює Богдан Пранничук, голова Закарпатського обласного центру сільського зеленого туризму. — Власники, які винаймають садиби туристам, мають сплачувати податок із доходів від оренди житла та інших приміщень садиби у розмірі 18%. Проте на цю суму не нараховують зборів на обов’язкове пенсійне та соціальне страхування.
Дохід від оренди житла у садибі оподатковують військовим збором у розмірі 1,5%. Туристичний збір (1% вартості усього періоду проживання) сплачують лише люди, зареєстровані як фізичні особи — підприємці. Є рекомендації власникам садиб, які орендують їх, реєструватися в сільраді, але це лише рекомендації. Держава не вимагає звітності за таку діяльність. Здебільшого господарі просто ведуть книгу, де записують, кого і коли приймали”.
Світлана ОЛІЙНИК
