Галя зустрічалася зі старшим за себе на 27 років чиновником і крутила ним, як хотіла

Хлопець зізнався, що хотів повіситись, але спочатку не вистачило духу, а потім  вона завадила

На Закарпатті в одному з санаторіїв трапилась дивовижна історія з учасником АТО, який був у такому відчаї, що спробував накласти на себе руки, та дівчиною, яка повернула його до життя, пише газета «Неділя Закарпатські новини».

Віктор жив на Житомирщині, мав дуже чуйне серце та сприймав життя через призму справедливості. Він завжди вірив у добро і намагався бачити в людях лише найкращі риси. Але потім… розчарувався у всіх. Принаймні, так казав.

Хлопець одружився у 23 роки з Галкою, яку любив понад усе. Він знав про те, що до нього вона зустрічалася з багатим одруженим чиновником, від якого кілька разів робила аборти. Вона була з дуже бідної родини і використовувала старшого за себе на 27 років чоловіка, як хотіла. Вдавалась навіть до шантажу, погрожувала, що розкаже про все дружині, з якою той розлучатись не хотів. Утім одного разу Галя йому вже так допекла, що сказав, хай робить що хоче, але бачитись із нею він більше не буде.

Тоді дівчина вирушила на пошуки нового кохання і зустріла Віктора. Теж крутила ним, як хотіла.  Через місяць після знайомства перебралась жити до нього. А одного разу сказала, що вагітна і він тепер змушений із нею одружитись. Віктор радів, але його батьки були категорично проти. Та їхнє слово для закоханого молодика не мало ніякого значення. Він вважав, що не їм із Галкою жити, тож і рішення про свою  долю він має приймати сам. Батькам нічого не залишалося, як змиритися. Весілля відгуляли велике і розкішне. Щоправда, Галині батьки не дали на нього ні копійки. Але це для Віктора не мало значення. Він радів, що скоро в новій родині буде поповнення. Та час ішов, а живіт чомусь у Галі не ріс. І якось він випадково почув її з подругою розмову про те, що їй набридло прикидатися вагітною. Скандалів не робив, просто спитав, чому обманула. Галя пояснила, що дуже кохає його й боїться втратити, хотіла заміж, тому й придумала історію з вагітністю. Віктор все вибачив, тим більше що молода дружина розплакалась, а він не міг дивитись на жіночі сльози. Заспокоював її, що діти ще в них будуть. Він  і справді дуже мріяв про сина та доньку.

Проте час спливав, а Галя все не вагітніла. Віктор просив її обстежитись, та вона не хотіла, мовляв, то проблеми не з нею, а з ним, бо вона раніше вагітніла, тому стовідсотково Віктор є безплідним. Цей аргумент переконав чоловіка і він вирішив, що дітей йому не мати ніколи. Тепер він боявся, що Галя його покине, коли вирішить, що хоче завагітніти. Із тим страхом і жив.

Та якось одного разу він застав дружину у сльозах. Галка розповіла, що за борги в батьків хочуть забрати хату, а вона нічим не може їм допомогти, докоряла Віктору, що мало заробляє, хоч сама сиділа вдома і палець об палець ніколи не вдарила крім того, що готувала їсти і раз на тиждень прибирала у квартирі.

Віктор не знав, чим їй допомогти. Але Галя сказала, що вихід є, нехай він піде в АТО, мовляв, там багато платять, а вони зможуть і самі розжитись, і її батькам допомогти. Чоловік її послухав, бо дуже кохав.

Прослужив трохи більше року, та потрапив під обстріл і залишився без ноги. Галя жодного разу не провідала його у шпиталі. Більше того, коли він повернувся додому, заявила, що йде від нього, бо не хоче собі псувати життя з інвалідом. І дійсно невдовзі жінка подала на розлучення.

Віктор був у такому відчаї, що йому не хотілося жити. Здавалось, усе найкраще вже минуло і попереду лише суцільна чорна смуга. Коли його відправляли на відпочинок в один із санаторіїв Закарпаття, довго вагався, але врешті-решт мати переконала його їхати.

Дарина приїхала в Шаян через проблеми зі шлунком. 24-річна мукачівка вперше зустрілась із Віктором на сходах корпусу. Він важко піднімався з милицями на другий поверх, тому вона запропонувала допомогу.

Уже увечері дівчина вирішила навідатись у гості. Довго стукала, але ніхто не відчиняв. Номера телефону його не знала, тож вирішила зачекати. Але на серці в неї було неспокійно. Тому вона вирішила ще раз спробувати зайти в кімнату. Цього разу Віктор відчинив. Він зізнався, що хотів повіситись, але спочатку не вистачило духу, а потім  вона завадила. Він сів на ліжко і заплакав.

А Дарина й собі за ним. Такий сильний чоловік, якого не зламала війна, виглядав безпорадним. Дівчина обняла його і спробувала заспокоїти. Віктор розповів їй усе, що пережив. Вона обіцяла зробити все, щоб він знову відчув радість життя. Тієї ночі вона залишилась у нього. Місяць проминув швидко, та Віктору додому не хотілось і він після відпочинку поїхав не в Житомир, а до Дарини в Мукачево. А невдовзі пара дізналася радісну новину – Дарина була вагітною. Віктора переповнювали емоції. Тепер він твердо знав, що знайшов ту, про яку завжди мріяв – добру, надійну, віддану та надзвичайно ніжну.

Нещодавно у молодої родини народився син. Маленький Тарас надзвичайно схожий на батька – як зовнішньо, так і характером. Тепер у очах Віктора, який навчився ходити на протезі і майже не кульгає, завжди горять справжні іскри щастя, він зайнявся улюбленою справою – малює картини, а Закарпаття з мальовничою природою стало для нього другою рідною домівкою.

Марія УЖАНСЬКА, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net