Чому діти так радіють фокусам та чудесам – думка закарпатського фокусника
Про це у прес-центрі газети «Неділя Закарпатські новини» розповів талановитий закарпатський фокусник Василь АНТОНЯ.
– Чому діти неймовірно радіють фокусам? Як гадаєш? Із ким цікавіше працювати – з малечею чи з дорослими?
– І з тими, і з іншими. А щодо дітей, то вони щиро вірять у диво, вони більш відкриті до сприйняття чогось нового, цікавого, чарівного. Вони ще не зіпсовані життям. Для них цікаво, як квітка змінює колір, як сонце світить, як пташка летить, чому не падає коли підіймається в небо. Тож, коли вони бачать щось дивне в житті, їх це захоплює. Тому часто на весіллях діти мене просто «захоплюють» у полон, деколи навіть заважають працювати. Але я їх дуже люблю за це!
— А чи не дивують висловлювання, коли кажуть, що фокуси – це магія, чаклунство, обман?
— Думаю, кожен бачить те, що хоче бачити. У мене немає мети обдурити, я дивую. Так, це – своєрідний обман, певна ілюзія. Але ж я не обманюю… роблю все щиро, а люди деколи самі платять гроші за те, щоб їх обманули. І фокуси не є ніякою магією, це – творчість і цьому може будь-хто навчитися, потрібні тільки бажання, час і наполегливість. Хоча все насправді не так легко, як здається з першого погляду.
— Колись, фокуси використовувалися як спосіб маніпулювання людьми, і вже потім вони почали сприйматися як розваги. Але мені здається, що й зараз дехто впливає на інших із метою добитися свого. А ти маніпулюєш людьми?
— У хорошому сенсі слова хіба що… аби більше сподобатися дівчині, то чому б ні. Хоча навряд чи це маніпуляція. Загалом, як тільки познайомлюся з кимось, фокуси не показую. І це стосується не лише дівчат, але й друзів. Хай знають мене не як фокусника, а як особистість. Тому думаю, краще фокуси показувати пізніше.
