Як закарпатець тримав чорта за роги у ямі для покійника
Про цю історію у селі згадують досі
Цю історію газеті «Неділя Закарпатські новини» розповів етнограф, дослідник демонології і народної магії Закарпаття Василь КОРОЛЬ.
Це реальна історія, яка трапилася в Тур’я Реметі. Там у селі, неподалік від меморіальної таблички Федору Фекеті розташовано цвинтар. Місцеве населення про нього добре знає. Багато хто досі пригадує цей трагікомічний випадок.
Справа в тому, ще колись кладовище відділяло нижню частину населеного пункту від верхньої. Тож люди, щоб зрізати дорогу, часто йшли додому саме через нього. А на Перечинщині досі існує доволі цікавий звичай: яму для покійника починають копати в один день, а докопують до кінця перед самим похороном. Це робиться для того, аби хтось щось не закинув до ями, якусь річ свого ворога. Щоб не поховали разом із мерцем, бо закарпатці вірять, що такі магічні дії неодмінно призведуть до смерті людини, річ якої опинилася в могилі. Тому гробарі залишають часто на місці навіть знаряддя праці, аби наступного дня зняти верхній шар ґрунту в могилі.
Тож одного разу у селі мав бути похорон. За традицією там викопали яму.
А неподалік цвинтаря була корчма, де місцеві нерідко влаштовували собі гуляння, особливо вечорами після роботи. І якось під час такого застілля з горілкою один чоловік напився і вирішив піти додому через цвинтар. Але було вже і темно, і його ледве несли ноги. Тому й не дивно, що він впав у яму. Люди чули, що хтось кричить, але не звертали увагу, бо знали, що п’яний. А чоловік гукав-гукав у своїй пастці, почав робити спроби вилізти… і враз хап руками, а там – роги. Хап нижче – борода. Боже! Як він перелякався! Хап за ноги – копита… Думає: все… чорти, потрапив у пекло. Потроху почав тверезіти, пригадувати всі молитви, які чув у дитинстві, молитися і обіцяти, що коли вибереться звідси, не буде ні пити, ні курити, одним словом, встиг пообіцяти Богу за спасіння багато. Домолився до того, що заснув. Уранці прокинувся, бачить – коза біля нього. Вона, бідна, також потрапила до пастки випадково. А вночі теж перелякалася, коли він її хапати почав, і з переляку мовчала. Тож чоловік почав знову кричати. Люди вже йшли на роботу і почули його. Один почав наближатись, був туман і видимість була поганою. Біля ями знайшов мотузки, якими обв’язують домовину, коли її опускають, і подав одну з них чоловікові, аби виліз. Та той собі подумав, що спочатку врятує козу, бо якщо сам вилізе, то її як витягнуть. Тому прив’язав її до мотузки. Коли у напівсутінках той, що почав витягати, побачив роги, мало не знепритомнів, від страху, із кладовища втік, а іншим розказав, що там чорти лізуть з пекла. Тож врешті-решт той нещасний самотужки вибрався з ями та витяг козу. А цю історію у селі згадують досі.
Анна ЗУСКА, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net
