Як ненароджена дитина закарпатки подавала сигнали про стан здоров’я

[Total: 1    Average: 1/5]

Читачі газети «Неділя Закарпатські новини» постійно діляться з нами вражаючими історіями з життя, більшість з яких дійсно повчальні та варті уваги.

Зараз до нас надійшов лист від ужгородки Олени КОВАЧ, яка  розповіла про свою вагітність та сигнали від ще ненародженої дитини, яка змусила жінку замислитись над багатьма речами.

Дитина у лоні вагітної жінки – найкращий індикатор того, що матері потрібно вживати, а що – ні. Вона подає сигнали у вигляді запаморочення, токсикозу та інших ознак, які відчуває мати і на які варто звертати їй серйозну увагу.

Розповім про свою історію вагітності і про те, як моя ще ненароджена дочка забороняла мені вживати продукти, які могли їй нашкодити, та змусила відмовитися від шкідливих звичок.

Про те, що в мене в животі хтось живе, я здогадалася дуже швидко. Хоч лікар казав, що ніякої вагітності немає, ультразвукова діагностика також нічого не показала, як і тест на визначення вагітності. Фактично такі засоби працюють десь із 4-3 тижня, а я про свій стан здогадалась на 3-4 день.

Згодом, звісно, все підтвердилось, але то було значно пізніше.

А в перші дні мене дуже нудило. Зазвичай ранок я починала з  бутерброду, кави та цигарки. Але після першої ж затяжки у мене починався рвотний рефлекс. Довелося обмежитись замість 6-7 цигарок на добу 2-3 затяжками, а далі – взагалі відмовитись від куріння. Потім мене почало нудити вже й від кави.  Пила всього по ковточку, аби хоч відчути запах та смак. А згодом не могла вже їсти навіть бутерброди.

Лікар запевняв, що це токсикоз, стверджував, що, як правило, в подібних випадках, вагітним призначають стаціонарне лікування і крапельниці. Але він не наполягав на тому, що мені це також необхідно, тож я вирішила, що впораюсь сама. Із ним мені, людині, яка ніколи не вживала ліків, чесно кажучи, поталанило. Він виявився мудрим і єдине, що рішуче рекомендував – це народжувати не природнім шляхом, а через кесарів розтин, бо дитина сиділа в мене на бедрі.

Тож коли виписав вітаміни для загального укріплення організму і спитав, чи вживаю їх, я чесно зізналася, що таблетки навіть не купила. Думала, буде відчитувати. Але ні. Він порадив слухати свій організм, мовляв, він сповістить, якщо не вистачатиме в ньому якихось речовин. Так я й зробила.

А дочка тим часом встановлювала свої правила харчування, які мені дуже не подобалися. Але я вела дуже активний спосіб життя, змушена була завжди знаходитися поміж людьми, тож довелося змиритися і перейти на нову їжу.

З нудотою боролася за допомогою продуктів, які раніше їла раз на рік… а тоді вони стали для мене основою раціону.

Передусім дитина спонукала відмовитися від бутербродів. Із борошняних виробів у  моєму меню залишилися тільки сухарики.  Але не магазинні. Сама робила їх у мікрохвильовій. Крім того, від запаху м’яса мені ставало дуже погано, за всю вагітність з’їла може дві котлети. І не правда, що у м’ясі міститься білок, життєво необхідний для матері та дитини. Його набагато більше у сирих овочах, фруктах, ягодах та горіхах.

Моя дитина м’ясо терпіти не може, та й я сама ніколи його не любила, хоча вживала. Тоді лише здогадувалася, а  зараз точно знаю, що воно не потрібне, бо фактично всі ті корисні, як кажуть медики, речовини у тому вигляді, в якому його вживає людина, висмажуються, виварюються, випаровуються при термічній обробці. А в сирій рослинній їжі вітаміни і корисні мікроелементи нікуди не зникають і їх у багато разів більше.

Молоко тоді я теж не пила, навіть думати про нього не могла. Але ж лікарі кажуть, що вагітній жінці потрібен кальцій. До того ж я вживала багато мінеральної води, яка його вимиває. Однак несподівано для себе підсіла на горіхи, які місять багато цього мікроелемента. А ще – на апельсини, яблука, груші, які раніше ніколи й не думала їсти. Найбільше ж мені смакували банани. Та то й не дивно – це універсальний фрукт, який підходить усім.

Також  я не могла їсти тістечка. Хоча раніше сама випікала їх кілограмами. Та дочка змусила мене переглянути раціон.

Справді токсикоз – це сигнал, яким не можна нехтувати і який не можна приглушувати ліками. Це – дзвінок, що сповіщає: настав час змін.

І ще одна річ мене дуже вразила. Зазвичай вагітним кілька разів потрібно здавати кров для проведення різних аналізів. Я теж це робила. І якось, коли до мене підійшла черга, медсестра покликала: «Хвора, заходьте!» Це звернення в мене викликало велике обурення. «Яка ж я хвора! – заперечила їй. – Я просто вагітна! Я здоровіша від вас у сто разів». Але товста і груба жінка лише подивилася на мене і відповіла: «Вагітні перебувають на обліку у лікаря. Значить – хворі».

Досі не розумію, як же можна розцінювати жінку, що просто виношує в собі інше життя, як хвору.

Чому майбутнім матерям ніхто не говорить про здоров’я, а на них дивляться дійсно як на якихось обділених… Жінок треба налаштовувати на позитив, а не на хвороби. Психологічно вони мають подавати своїм дітям імпульс хорошого самопочуття, бадьорості, енергії, а не якихось недуг…

От потім і з’являються на світ хворі немовлята… і жінки не можуть зрозуміти, в чому причина.

Про себе додам, що моя донька народилася абсолютно здоровою і те, що вона змусила мене відмовитись від багатьох шкідливих продуктів, пішло на користь нам обом.

Тому наголошу, що вагітним жінкам менше треба прислухатися до порад лікарів, які випишуть що завгодно, не замислюючись над наслідками, а більше довіряти своїй ще ненародженій дитині, яка не втратила зв’язок із всесвітом і краще за всіх знає, що потрібно і їй, і матері для здоров’я та повноцінного розвитку.

Олена КОВАЧ, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net

Comments are closed.