Чому в сімейних стосунках важлива довіра. Думка закарпатського психолога

Без довіри — немає нічого! В основі будь-яких стосунків — довірливе ставлення одне до одного. А якщо це відсутнє між батьками та дітьми, у дитини руйнується в цілому довіра до світу. У разі недовірливих стосунків з мамою чи батьком, у дитини втрачається сенс життя, часто хлопці та дівчата вибирають хибний життєвий шлях. Не живуть, а існують з постійним відчуттям недовіри. Чому так відбувається? Як батькам налагодити довірливі стосунки зі своїми дітьми?

Що відбувається, коли зникає довіра?

Коли зникає довіра, або її взагалі не було в сім’ї з дітьми, ніколи не має спокою. Адже мати чи батьки починають тероризувати не лише свого малюка, але й усіх його друзів, учителів, тренерів. Перевіряють, перепитують, навіть стежать за дитиною, яка не давала поводу, але її в усьому підозрюють. Це жахлива ситуація, мама чи татусь (частіше мама) сама витрачає своє здоров’я, бо постійно переживає та нервує. А дитина відповідає агресією, починає брехати, знаходити шляхи, як обійти батьків, адже прагне самостійності. З такою дитиною сваряться друзі, соромлять її, бо її матуся вже замучила всіх!

Так склалося у сім’ї Андрія, хлопець не міг ступити й кроку без відома матусі. Поки він був маленький — це не було помітно. Але коли настав час перехідного періоду, матуся взагалі втратила спокій та сон. Мало того, що вона стежила за ним, так через неї він посварився з усіма знайомими. Часто хлопець міг, нібито випадково, зустріти матір в іншому дворі, де він зустрічався з товаришами. Вона постійно телефонувала друзям Андрія та набридала своїми допитами, а також його коханій дівчині, з якою він посварився назавжди, адже вона не витримала такого натиску, з жахом розмірковуючи: «А щось тоді буде, якщо раптом я стану його законною дружиною?»

Андрій завжди говорив матері правду, але вона ніколи не довіряла йому. Гіпертурботлива мама якимось дивним чином знаходила номери телефонів його знайомих і завжди перевіряла інформацію. Хлопець стомився від цього, це його дратувало, намагаючись помститися за це матері, він навмисне почав відверто брехати. Потів уже сам не розумів, плутався, де правда, а де брехня. Почав шукати способи втекти не лише від матері, але й від реального світу. Мати у прямому сенсі не давала хлопцеві дихати вільно, пояснюючи це тим, що дуже переживає, аби він виріс гарним чоловіком. Андрій виріс, йому виповнилося 35, але наскільки гарним — судити не нам. Наразі він уже кілька років лікується від наркологічної залежності, в нього знайшли пухлину в головного мозку. Від матері виїхав до іншої країни, але вона так і не зрозуміла своїх помилок у виховані та й запізно вже. Хай там як, але знаходить спосіб допитувати вже дорослого чоловіка через соціальні мережі, вібер та скайп.

Сумний приклад, але показовий, як недовіра батьків руйнує все, знищує любов, формує хибні цінності в житті дитини. На жаль, це не єдиний такий приклад. Батькам слід налагодити довірливі стосунки та не руйнувати їх. Як це зробити? Ось кілька цінних порад.

  1. Пояснювати дитині змалечку, що таке «довіра». На конкретних прикладах, казках і в мультфільмах, програючи ситуації з дитиною. Необхідно розповідати головне, що без довіри важко налагодити міцні стосунки. Навіть якщо нечемні люди зраджують, обманюють, слід не припиняти довіряти іншим, адже на цьому тримаються всі важливі контакти з людьми. Незважаючи на реалії сьогодення, довіру необхідно підтримувати хоча б у родинних зв’язках.
  2. Навчити перепрошувати та прощати рідних. Усі ми припускаємося помилок, тому батьки, товариші, самі діти можуть помилятися. Але потрібно завжди вміти щиро перепросити та щиро прощати. Батькам також не слід нехтувати вибаченням перед дітьми. Адже це вміння є одним зі складових довірливих стосунків між татом, мамою та дітьми.
  3. Дозвольте дитині бути повноцінним членом сім’ї. Довіряйте малюкові якісь сімейні обов’язки, ураховуйте його думку, радьтеся, навіть у найменшого доцільно запитати: «Як ти гадаєш, що краще нам сьогодні приготувати картоплю — печену чи жарену? Чого б тобі більше хотілося?»
  4. Проводьте частіше щирі бесіди з дитиною. Інколи діти самі ставлять багато філософських запитань, наприклад: «Що таке добро?», «Що робити, коли тебе зрадили?», але не всі. Більшість підлітків намагаються усе самостійно з’ясувати, адже вважають себе занадто дорослими, аби просити порад у батьків. Просто частіше ініціюйте ці питання, будьте мудрішими, просіть у них порад. Розмовляйте за чашкою чаю, обов’язкова умова — дивіться дитині в очі. Не даремно кажуть, що очі — дзеркало душі, тож ніколи не завадять щирі бесіди!
  5. Дозволяйте дитині проявляти емоції та не обмежуйте її свободу. Навіть негативні емоції не слід змушувати малюка ховати в собі. Просто навчіть дитину правильно їх розпізнавати та вміти впоратися з ними. І головний принцип довірливих стосунків між дитиною та батьками — це демократичність у сім’ї та повага одне до одного. Дитина повинна відчувати певну свободу, розуміти межі дозволеного, але водночас ухвалювати якісь самостійні рішення. Робите це так, щоб не образити та не розчарувати батьків.

У разі довірливих стосунків, підліток навіть помилившись, не побоїться зізнатися в чомусь та перепросити. Довіра — це велика сила та основа гармонійної сім’ї.

Ольга Чепур

zakarpatpost.net