Чому ужгородське лебедя Гошу батьки вигнали з родини
Лебедина ідилія на озері «Кірпічка» в Ужгороді почалася два роки тому. Саме тоді на водоймі поселилася пара білоперих красенів.
Газета «Неділя Закарпатські новини» від самого початку уважно стежила за життям лебедів, яких останнім часом у місті явно побільшало. Утім мова піде не про тих, що прилітають на Уж, а лише про «кірпічних».
У вересні лебедята почали активно вчитися літати. Найбільший з них – Гоша – виявився найактивнішим і в нього це виходило найкраше. Він почав сам відлучатися від родини, тренуючись у польотах. Часом зникав… і люди хвилювалися, чи з ним усе гаразд.
Ось як розповідає про перші польоти ужгородець Василь Сідей:
«Зранку лебеді вже традиційно вишиковувалися в шеренги й проводили тренувальний політ. Щоразу траплялися якісь пригоди: то один молодий сіренький надовго зникав, іноді не там приземлявся й перелякано біг до озера, то двоє інших під час польоту врізались у загороджувальну сітку тенісних кортів спорткомплексу «Юність», впали у траву, прийшли до тями, обтрусились і також самостійно побігли до озера… а третій перелетів корти і на якийсь час зник, через що всім спостерігачам стало погано… Згодом чоловік з автостоянки, що знаходиться за кортами, за допомогою довгої палиці пригнав до озера непосидючого шукача пригод… На водоймі залишалася лише одна найменша дівчинка, яка була найслухнянішою», – зазначив він.
Після таких польотів батьки нервували і карали за непослух. Цим займалася переважно мати-лебедиця. Саме від неї найбільше й діставалося Гоші.
«Мати методично виховувала крупніших хлопців, тоді як помітно менші дівчатка-лебедятка винувато тиснулись одна до одної і намагались не потрапляти батькам на очі… найбільше дісталось, звісно, найбільшому розбишаці-неслуху, з яким виникали постійні проблеми; трохи менше – другому хлопцю. Методика покарання зводилася до такого сценарію: мати гнала одного з неслухів уплав, потім розганялась по воді й атакувала його, змушуючи бігти й злітати над поверхнею… після цього вже лебідь-батько біг і злітав у повітря, щоб не залишати свою кохану далеко на самоті і захистити… Фінальним акордом таких процедур завжди був прояв взаємної ніжності дорослих лебедів, нахиляння ший і торкання голівками», – розповів Василь Сідей.
Вигнання Гоші з сім’ї почалося 22 вересня. Саме з того дня він більшість часу почав проводити сам. Батьки ж здебільшого плавали разом із іншими трьома дітьми. А 14 жовтня після чергової атаки з боку матері молодий лебідь повністю покинув родину. Фактично він залишився жити на озері, йому батьки навіть виділили частину водойми, де він мав право плавати, але до брата й сестер його більше не підпускали. Гоша почав більше літати над містом, відлучатися надовго, але врешті-решт він все одно повертається на водойму.
А тим часом іншим лебедятам хоч імена ужгородці й не придумали, але почали їх розрізняти. Одне з них виявилося найбільш сміливим і найчастіше підпливало до людей, брало корм навіть прямо з їхніх рук, інше назвали однооким, бо в нього трохи пошкоджена повіка правого ока, через що птах часто тримає його закритим, і, нарешті, найменша дівчинка, що є найслабшою і найбільш слухняною.
Більше читайте у газеті «Неділя Закарпатські новини».
У продажу з 9 листопада.
