Турок? Мадяр? Німець? Жид? Останній Москаль Закарпаття!
Людина без національних ознак нагадує мені кастрованого бродячого пса. Так, він громадянин Всесвіту. Так, він може бути вільним і жити у будь-якій частині планети, плекаючи мрії про всезагальну любов та рівність. Але чомусь не відходить далеко від смітника чи будинку, господарі якого його прикормили, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
Народжуємося ми всі не як космополіти, а як українці, німці, італійці, французи… Кожна нація намагається зберегти свою ідентичність, бо світ цікавий своїм розмаїттям, барвистістю, поліфонією. Найперше нації боронять свою мову, відтак пісню, казку, мрію, історію… Українці лише починають масово усвідомлювати все це. Бо століттями їм нав’язували різні комплекси та сформовані у раші стереотипи: «Какая разніца, на каком язикє, лішь би чєловєк хароший». Але самі ті рашисти ніколи не старалися перейти на мову народу, на чиїй землі оселилися з різних причин. Але про це нині не будемо.
Жива мова розвивається постійно і вбирає в себе як нове, яскраве і свіже, так і шкідливе, і замасковану під щось смачненьке отруту, і гібридну інтелектуальну хімію, яка впливатиме на організм суспільства багато років.
Мені надзвичайно цікаво проаналізувати деякі прізвища, які прижилися у нас, та поміркувати над їх походженням. Я не буду брати такі відомі прізвища, як Свербигуз, Гетьман, Непийвода та інші, які самі говорять про себе. Мені хочеться поговорити про людей, які живуть у Закарпатті, зокрема у моєму рідному Довгому. Не хочу нікого образити, але прізвища просто так наші предки не давали.
Сільські люди інколи вживали по відношенню до того, хто не міг чогось зрозуміти, вислів: «Ти, турку!», «Ти, болване!». Ще казали: дурний, як турок; тупий, як турок; такий малий, а вже турок; учися, бо виростеш турком. Я малим сприймав це нормально. Пояснював для себе ситуацію таким чином: колись давно турки, які оселилися тут, не знали нашої мови, отже, часто зрозуміти, чого від них хочуть, ці темпераментні і гострі на слово закарпатці просто не могли. Звідти все і почалося. Уявіть собі, яким було моє здивування у першому класі, коли я дізнався, що зі мною буде вчитися Василь Турок! Це був шок. Правда, Василь знав про всі ці вислови, був переконаний, що змінити ситуацію не зможе, тому сприймав випади на свою адресу через прізвище спокійно і з гумором. Як і його брати. До речі, прізвиськ ніяких усі вони не мали, бо і так були Турками.
У Імстичівському монастирі тривалий час служив Павло Мадяр. Його поважали навіть вірники інших конфесій, настільки він був мудрою людиною. Писав статті, виступав на мітингах та спільних молебнях… Його прізвище теж походить від самоназви нації. Але тут історія походження прізвища інша. Певно, його предки осіли на нашій території як лікарі, знахарі, священики чи вчителі. Звідси і повага до носіїв прізвища.
Прізвища Німець і Жид у своєму походженні теж приховують дещицю негативу. Хоча все залежить насправді від конкретної особи.
А от Москаль має у собі не тільки негатив, але і дозу зневаги, глузування, сарказму. Оте нахабство, з яким приходили москалі, їхня жорстокість та підступність, брехливість і підлість зробили свою справу. А оте Шевченкове «кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями», оті всі анекдоти та приказки про москалів-зрадників, про москалів-ґвалтівників, про хитрих москалів не народилися на порожньому місці. Певно, були на те підстави.
Але, як я вже зазначав, відношення до носія прізвища залежить від конкретної особи. От візьмемо нашого Геннадія Москаля. Він, безперечно, людина мудра і відважна, відповідальна і виконавча, рішуча і з почуттям гумору. Правда, довгі роки роботи в міліції наклали свій відбиток на характер очільника обласної адміністрації. Колишніх ментів, кажуть… Ну, самі знаєте.
Перше пришестя Москаля на Закарпаття запам’яталося людям добре, хоча добрих справ майже не було і Геннадію Геннадійовичу було тоді ой як не просто. Адже прийшов він на посаду після яскравої і харизматичної особистості – Віктора Балоги. Віктор Іванович зробив для Закарпаття і його жителів дуже багато, тому призначення нового очільника області сприймалося населенням неоднозначно. Крім того, новий керівник усвідомлював, що йде на посаду у складну область, ним досконало не вивчену. Але виконувати наказ – то святе для цього чоловіка. От він і почав кавалерійськими методами вирішувати першочергово кадрові питання. Наприклад, у Іршавському районі на великій нараді держслужбовців спитав чоловіка, тобто посадовця, який насмілився щось сказати, висловити свою думку: «Ви хто такий?» – «Я начальник відділу культури» – «То беріть баян і йдіть співати! Чого ви в політику пхаєтеся?». Як кажуть люди у формі: «Я начальник – ти дурак!».
Не дивно, що такі методи не сприймалися місцевими елітами схвально. Саме тому на посаді Москаль довго не протримався. Але багато чому навчився, набрався досвіду політичної боротьби і зняв міліцейського кашкета. Хоча любов до нецензурної лексики залишилася.
У не менш важкий час прийшов Геннадій Москаль до нас і вдруге. Крім усього іншого перед ним було поставлене завдання зберегти мир. Бо проблеми починалися, а він перед цим був у Луганську, тобто – на передовій. Мир зберегти вдалося, привезти з собою кілька москаликів, які за три роки мову вивчити не можуть, теж вдалося, а от більше…
Громадський активіст Михайло Ловга «мочить» голову ОДА по-чорному. Звинувачує його у брехні, у бездіяльності, у невідповідності займаній посаді. Якщо проїхати дорогами Закарпаття – важко не погодитися з Михайлом. Адже у жодному напрямку проїхати нормально не можна. Дороги в катастрофічному стані. Але з іншого боку… Можливо Генадій Геннадійович і хотів би увійти в історію краю на білому коні, як оце робить Олег Синютка у Львівській області, адже там дороги робляться немислимими і небаченими за часи незалежності темпами. Але… Грошей нема. От були б у нього гроші… А то наказ виконувати послали, а якими засобами? Тому поїде очільник області, наче заручник ситуації, на акцію перекриття дороги в Іршавський район – пообіцяє зробити дорогу, відправить туди техніку. Бо правдиво хоче зробити людям добре. А тут раз – люди в Тячівському районі дорогу перекрили. Поїде туди, пообіцяє там, бо добрий він чоловік. А техніки більше нема. Доводиться забирати її з Іршавського району. І все би було добре, але там роботи лише розпочалися, а Ловга не спить. А з нього, з того Михайла беруть приклад люди і в Свалявському районі – перекривають дорогу у селі Керецьки. Треба туди їхати… А техніку забирати з Тячівського…
Таке враження, що знімуть скоро Москаля із головної посади в області. Бо внутрішню його готовність робити добрі справи ніхто не бачить, а зі сторони справді виглядає так, ніби він бреше. Оце до 4 листопада обіцяли дорогу Іршава-Довге зробити, а не зробили. А люди ж у нас нічим не гірші, ніж жителі сусідньої області. Чи не так? То ж знову дорогу перекриють. І покажуть це все по телебаченню, і дійде інформація до Президента, і скаже Президент…
Але що він може сказати? Нагородить Геннадія Геннадійовича черговою державною відзнакою і відправить його на пенсію. Хоча, він і так працює в ОДА і пенсію отримує. А коли раптом він отримав би першу пенсію, звичайно не 1 440 гривень, але все одно не надто велику, то раптом прийшла би йому у голову, (цілком можливо) думка, що його використали і викинули.
Сумно чомусь мені…
Василь КУЗАН, «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net
