Як рятують закарпатських вовків
Вражаюча життєва історія карпатської вовчиці Герди
Карпатських вовків у наших лісах стає все менше. Більше того, досі не заборонено на них полювання, хоча в сусідніх Словаччині, Польщі, Румунії, вони занесені до Червоної книги, як зникаючий вид. І не тільки у них, але й у Греції, Португалії, на Кріті та в ряді інших держав, ці розумні хижаки під охороною держави, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
Останнім часом екологи б’ють на сполох – вовків на Закарпатті катастрофічно меншає. Член еколого-культурного центру Володимир Борейко, наприклад, переконує, що вбивати їх не можна й вони, як і всі інші дикі тварини, мають право на захист з боку закону.
Взяти для прикладу відому на всю Україну вовчицю Герду. Живе вона в Київському зоопарку. Але родом сіра красуня з Карпат. Та її спіткала зла доля. Коли Герда була ще маленькою, підступні мисливці розстріляли всю її родину. Вдалося врятуватись від кулі єдиному вовченяткові, але вижити – це ще не означає жити повноцінним життям.
Маленьку чотирилапу знайшли і забрали люди. На жаль, потрапила вона не в хорошу родину, а до справжніх живодерів, які використовували її як живу приманку для мисливських псів. Страшні шрами, обскубане хутро та зірвана нервова система… Такою Герду знайшли її рятівники. Тварину конфіскували і передали зоопарку. Вовчиця була в жахливому стані.
І лише завдяки щоденній турботі та дбайливому догляду за нею зоологів і ветеринарів зоопарку поступово Герда почала оговтуватись від пережитого. Начальник відділу хижих тварин Ігор Довгий кожного ранку особисто вигулював її на повідку, вчив гратись і радіти життю.
І згодом Герда настільки прив’язалась до людей, які постійно з нею контактували, що вважає себе частиною людської зграї. Вона полюбила їх так самовіддано, як собака.
Щоправда, співіснувати з іншими вовками Герда нездатна. Усі намагання подружити її з чотирилапими родичами виявилися марними.
На жаль, таких, як Герда, багато. Тільки в екопарку «Долина вовків», що в Синевирі живуть вісім дорослих і шість малих вовченят. Усі вовки мали важку долю, поки не потрапили до людини, яка їх любить, годує та виходжує.
«Вовченят я забрав з Великого Березного. Там браконьєри застрелили їхню маму, – каже господар унікального екопарку Юрій Тюх. – Малих я від них купив. Тоді вони були ще сліпими. Вижили всі і зараз у чудовому стані, грайливі, як цуценята».
Дорослі тварини раніше, як і Герда, жили в жахливих умовах і їх потрібно було відгодовувати. Крім карпатських, у «Долині вовків» живуть і сірі степові, і чорні канадські, і навіть полярні вовки. Деякі з них мешкають родинами.
Юрій Тюх уже добре вивчив їх характер і може годинами розповідати про ідеальний вовчий устрій. Чоловік стверджує, що сіроманці дуже віддані, навіть відданіші за лебедів. За його словами, вовк – ідеальний сім’янин: не влаштовує скандалів, не ходить ліворуч, не заводить собі молоденьку вовчицю, всю здобич приносить у сім’ю. Дуже любить своїх дітей. При годівлі завжди першою їсть самиця, а самець спочатку несе їжу до вовченят, і лише потім їсть сам. У дикій природі відбувається так само і батьки-вовки ніколи не кидають дітей напризволяще. Приходять вони завжди на допомогу і іншим зі зграї. Проте родини створюють далеко не всі вовки, навіть вислів вовк-одинак з’явився саме завдяки цим унікальним тваринам. До вибору партнерів вони дуже прискіпливі, можливо через те, що обирають пару справді раз на все життя.
Не дарма вовк має заслужене звання найрозумнішого на світі хижака. Ці чотирилапі дійсно унікальні та вражають своїм розумом. Більше того, вчені довели, що вони можуть між собою розмовляти. Одна зграя за допомогою спеціальних сигналів здатна «розповісти» інший, де знаходиться звір, який він і куди біжить! За кількістю звуків вовк може зрівнятися тільки з людиною і кажаном.
Крім того, у цих тварин дуже добре розвинена міміка. Вони можуть показати більше ніж 15 виразів «обличчя»: спокій, настороженість, загроза, страх, гнів, злість, покірність, ласка, веселощі та інші.
Отже, вовки справді заслуговують на повагу і гідне до себе ставлення з боку людей.
Володимир ЗАКАРПАТСЬКИЙ, газета «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net
