Закарпатський Морозко зізнався, чому не любить свій День народження
Про це у прес-центрі Закарпатської газети «Неділя Закарпатські новини» розповівужгородський Миколай, Санта Клаус та Дід Мороз Петро РЕНЖИН.
«Я не дуже люблю свій День народження. Мені приємно дарувати свято іншим.
Та й здивувати мене чимось дуже важко, бо всякі новинки використовую в роботі з клієнтами. Але одного разу друзі мене таки здивували. Якось лягаю спати, а дружина просить зачекати,-зазначив він. – Думаю, що хоче. Усе ж я погодився. І тут рівно о 12 ночі у мене під вікнами починають кричати, виглядаю, що там, бачу салют, кучу людей.
Вони всі піднімаються до мене на п’ятий поверх, шумлять, не дають спати всьому району. Покричали, привітали, зайшли в квартиру, ми посиділи до самого ранку. Це було незабутньо.
У Вас на Новий рік День народження?
Ні. Але близько до нього – 9 січня.
А собі Ви організовували таке шоу, як іншим, на День народження?
Так. Найоригінальніший День народження, який я організував, проходив у маленькому ресторанчику у вигляді карнавалу… і всі прийшли на нього у новорічних костюмах. А ще одне креативне свято проходило у колишньому аквабарі. Його вже закрили. А тоді я зробив там гавайську вечірку. Усі прийшли в екзотичному одязі. Свято розбив на п’ять годин. Сам я був первісним вождем, на палці в мене був пластмасовий череп, на шиї висіли буси з курячих кісток, одягнувся шкури, сидів на троні. Усі приходили, ставали переді мною на коліна… Потім ми багато фотографувалися. Був невеликий концерт, підготований силами моїх творчих друзів, одна дівчина, яка була в нас проїздом із арабських Еміратів подарувала присутнім чудовий танець живота, стриптизер був. Загалом усе пройшло цікаво. Ми веселилися по повній.
А під час новорічних ранків чи траплялися якісь смішні випадки?
Діти самі по собі завжди смішні, тож їх було безліч. Але головне – не смішні, а приємні історії. Важливо дарувати малечі свято. Це – поїздки у сиротинці Миколаєм, а раніше – Дідом Морозом. Я часто буваю у «Дорозі життя». Найбільш вдячні – ті, кому не вистачає уваги, тепла та тих же подарунків. Тому навіть у такій справі, як моя, важливо не лише заробляння грошей, але й благодійність.
